^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Поняття дискримінації та його розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

Стаття 14 Конвенції “Заборона дискримінації”

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Справа «Федорченко та Лозенко проти України» 

Заявник-цигагн виходив з будинку і там зіштовхнувся з майором міліції та двома незнайомцями. Вони почали погрожувати йому, потім вдарили та штовхнули всередину будинку. Після цього нападники підпалили дім і пішли, підперши двері ззовні. Дім вибухнув, заявника викинуло назовні, у той час як інші члени його сім’ї, які ще спали, залишилися всередині. Пізніше того ж дня заявник і четверо інших членів його сім’ї були госпіталізовані з опіками та отруєнням чадним газом, де 3 членів сім’ї померли у лікарні, а два інших члени сім’ї заявника були знайдені в домі мертвими. Як стверджував заявник, то робітник міліції поступив так, з-за того, що в Україні існує фашизм по відношенню до циган, порушуються їхні права як національної меншини».

Прокурор порушив кримінальну справу за фактом умисного вбивства членів сім’ї заявника та за фактом підпалу його будинку. Справа була передана до суду

Апеляційний суд, діючи в якості суду першої інстанції, розглянув кримінальну справу та повернув її на додаткове розслідування, зазначивши численні недоліки слідства.

Декілька разів провадження по кримінальній справі закривалось, відновлялось, потім справа була розглянута судом і суд виніс вирок, де майора міліції визнав винним у вчиненні умисного знищення майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Суд у вироку встановив, що майор та 2 осіб прийшли до будинку заявника, маючи змову на «знищення будинку осіб циганської національності, які торгують наркотиками».

 Прокурор і заявники оскаржили вирок, стверджуючи, що вирок щодо мойора був дуже м’яким. Апеляційний суд скасував вирок, у зв’язку з процесуальними недоліками, які мали місце в ході провадження у суді першої інстанції, а потім кримінальну справу було закрито у зв’язку зі смертю майора.

 Заявники посилалися на статтю про дискримінацію і зазначили, що вони надали докази існування расистського мотиву вчинення злочину. Уряд зазначав, що стаття 14 Конвенції застосовується тільки у випадку, коли стверджуване порушення було вчинено представниками держави. Проте у цій справі за вчинення злочину до відповідальності були притягнуті приватні особи. Таким чином, Уряд стверджував, що у цій справі не було порушення статті 14 Конвенції.

Суд зауважив, що по справі було підпалено три будинки, в яких жили особи ромського походження. Мотивом паліїв, як стверджувалося, було знищення будинків торговців наркотиками. Проте відсутня будь-яка інформація щодо того, чи були мешканці інших двох будинків причетні до торгівлі наркотиками.

Суд зазначив, що немає доказів того, що державні органи здійснили будь-яке розслідування можливих расистських мотивів цього злочину.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

  1. Оголошуєзаяву прийнятною.
  2. Постановляє, що було порушення  статті 14  
  3. Постановляє, що:
  4. a) держава-відповідач має виплатити заявниці 20000 (двадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками,

У справі «Пічкур проти України»

    Відпрацювавши сорок років в Україні, заявник вийшов на пенсію і почав отримувати пенсію. Заявник доручив своїй матері отримувати його пенсію, потім він виїхав до Німеччини. Перед своїм від’їздом він мав повідомити місцеве управління Пенсійного фонду України про те, що залишає країну для постійного проживання за кордоном, та отримати шість місячних пенсій наперед, із подальшим припиненням усіх пенсійних виплат протягом всього періоду його перебування за кордоном. Проте заявник не дотримався цього порядку і його мати продовжувала отримувати пенсію після його від'їзду. Виявивши, що заявник більше не проживає в Україні, управління Пенсійного фонду України вирішило припинити виплати заявникові пенсії,на тій підставі, що він постійно проживає за кордоном,стягнувши суму , як незаконно отриману після переїзду за кордон. Суд задовольнив позов. Це рішення було залишено без змін судами вищих інстанцій та набрало законної сили, але залишалося невиконаним. Конституційний Суд України оголосив неконституційними положення, на основі яких заявнику була припинена виплата пенсії. Заявник звернувся до суду, але провадження заготувалися в розгляді.

Заявник скаржився, що його було позбавлено пенсії за віком на підставі його місця проживання у порушення статті 14 Конвенції.

 Суд повторює, що стаття 14 Конвенції доповнює інші основні положення Конвенції та протоколів до неї. Вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями. Застосування статті 14 Конвенції необов’язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією.

Заявник стверджував, що дискримінацію у його ситуації було спричинено рішенням Конституційного Суду України, незважаючи на те, що рішення Конституційного Суду України не мало зворотної дії, положення Конвенції, включаючи статтю 14 Конвенції, якою забороняється дискримінація, були чинними для України з 11 вересня 1997 року. Тому, починаючи з цієї дати, держава мала діяти відповідно до своїх обов’язків і не мала права дискримінувати пенсіонерів.

ЗА ЦИХ ОБСТАВИН СУД ОДНОГОЛОСНО

  1. Оголошуєскаргу заявника щодо періоду з 29 серпня 2000 року до 7 жовтня 2009 року прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятною.
  2. Постановляє, що було порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.
  3. Постановляє, що: держава-відповідач повинна сплатити заявникові 5000 (п’ять тисяч) євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватися, за курсом на день здійснення платежу.
Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика