^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Заборона зворотної дії кримінального права (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

     Згідно Конвенції «Про захист прав людини»“Ніякого покарання без закону».

     Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

     Конвенції захищає особу від покарання за вчинення кримінального злочину, який на час його вчинення законодавчо не кваліфікувався як злочин.

     Загальна декларація прав людини проголошує, що ніхто не може бути засуджений на підставі скоєння будь-якого діяння або за бездіяльність, які на час їх скоєння не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Такі ж принципи проголошує Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, також вони містяться  в Женевській конвенції про захист цивільного населення під час війни; у Віденської конвенції про право міжнародних договорів та Американської конвенції про права людини.

       Водночас міжнародно-правовими документами допускається і застосування до скоєного злочину закону, прийнятого пізніше. Якщо після скоєння злочину законом встановлюється більш легке покарання, дія цього закону поширюється на злочинця (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права). Якщо після скоєння злочину законом встановлюється легше покарання чи відповідальність за нього усувається, застосовується новий закон. Допускає можливість застосування прийнятих пізніше законів і Конституція України (ч. 1 ст. 58), згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

         19 квітня 2000 року Конституційний Суд, України ухвалив рішення (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують кримінальну відповідальність особи. КС також наголосив, що зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. За загальним правилом, пом'якшення покарання здійснюється шляхом зміни санкції статті кримінального закону.

         Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

         У справі Джаміль проти Франції (1995) Суд дійшов висновку про те, що було порушено статтю 7 у випадку, коли держава продовжила до двадцяти місяців строк тюремного ув’язнення за несплату митних штрафів особі, тоді як на час вчинення правопорушення максимальний строк тюремного ув’язнення становив чотири місяці.

          «Рубан проти України».

Фабула справи: заявник (скоїв злочин у 1996 році, а в 2009 році був визнаний винним і засуджений до довічного позбавлення волі) стверджував, що в його випадку суди повинні були застосовувати найбільш сприятливі формулювання відповідних положень Кримінального кодексу, які були встановлені між 29 грудня 1999 року і 29 березня 2000 року, коли смертна кара вже була скасована, а довічне позбавлення волі ще не було введене. Недотримання цього, на його думку, порушило статтю 7 Конвенцій.

      ЄСПЛ відзначає, що пункт 1 статті 7 гарантує, що у випадку, коли існує різниця між кримінальним законодавством, діючим на момент вчинення злочину і наступними кримінальними законами (змінами до нього), прийнятими до винесення остаточного рішення, суди мають застосовувати закон, положення якого найбільш сприятливі для обвинуваченого.

         Європейський суд, дослідивши національне законодавство та практику, звернувши увагу на конкретний контекст, в якому відмінялася смертна кара в Україні, зазначив, що створення вищезгаданої тримісячної прогалини не було навмисним, і матеріали справи не містять жодних вказівок на будь-які наміри законодавчого органу зокрема і держави в цілому пом’якшити закон до рівня, зазначеного заявником. У зв’язку з цим констатував, що національні суди, засудивши заявника до довічного позбавлення волі, яке було чинним на момент постановлення обвинувального вироку, а не до смертної кари, яка була відповідним покаранням на момент вчинення злочину, застосували більш м’яке покарання. З цього випливає, що не було порушення статті 7 Конвенції.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика