^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Заборона рабства та примусової праці (привести приклад рішення ЄСПЛ в конкретній справі).

       Стаття 4 Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод встановлює заборону рабства та примусової праці.

  1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.
  2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.
  3. Для цілей цієї статті значення терміна “примусова чи обов’язкова праця” не поширюється:
  4. a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення;
  5. b) на будь-яку службу військового характеру або – у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, – службу, яка вимагається замість обов’язкової військової служби;
  6. c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства;
  7. d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов’язків.

           У статті 4 Конвенції рабство та підневільна праця відрізняються від примусової та обов’язкової праці. Перші два терміни передбачають встановлення більшого контролю над особою та характеризуються жорсткими умовами, яких ця особа не може ані змінити, ані уникнути. Два останні терміни підкреслюють примусовий характер окремих видів роботи або послуг, які виконуються тимчасово або ж як доповнення до інших обов’язків, в тому числі й громадських.

Приклад: Справа "Ворона проти України"

     Заявник звернувся з двома позовами до Новогродівського міського суду Донецької області  проти шахти Новогродівська" - державного підприємства - щодо відшкодування заборгованості із заробітної плати та компенсації, яка належала йому. Суд задовольнив позови заявника та присудив йому заборгованість із заробітної плати та компенсацію. Ці рішення були направлені для виконання до відділу державної виконавчої служби.  В подальшому заявником було подано скаргу до суду на дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби в зв'язку з невиконанням рішення, винесеного на його користь. Однак суд відхилив скаргу заявника, встановивши, що дії державних виконавців були правомірними. Суд зазначив, що виконавча служба діяла належним чином, виконуючи рішення суду. Однак низкою ухвал господарського суду було заборонено державній виконавчій службі реалізовувати майно шахти у зв'язку з процедурою банкрутства підприємства. В суді апеляційної та касаційної інстанції рішення суду залишено без змін, а скарги заявника відхилені. В подальшому рішення суду, винесені на користь заявника, були повністю виконані. Заявник далі скаржився на порушення пункту 1 статті 4 Конвенції, посилаючись на той факт, що він був змушений працювати без винагороди. Суд зазначає, що заявник виконував свою роботу добровільно і його право на оплату ніколи не заперечувалось. Таким чином, спір стосується прав та обов'язків цивільного характеру і не вказує на жодні ознаки рабства або примусової чи обов'язкової праці у сенсі цього положення. За цих обставин Суд вважає, що ця заява має бути відхилена як явно необґрунтована та оголошує скаргу заявника відповідно до статті 4 Конвенції неприйнятною.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика