^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання (навести приклад рішення ЄСПЛ у конкретній справі).

     Згідно Конвенції з прав людини, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

      Катування - будь-яка дія, якою людині навмисно завдають сильного болю або страждань, фізичних чи розумових, з боку офіційної особи з метою одержання від неї чи від третьої особи інформації або зізнання, покарання її за дії, які вона вчинила або у скоєнні яких вона підозрюється, або залякування її та інших осіб (ст. 1). Держави повинні не допускати катувань, навіть за умов війни, загрози війни, внутр. політ, нестабільності (ст. 3). Будь-яка особа, що зазнала катувань з боку офіційних осіб, має право на подання скарги на дії цих осіб до компетентних органів своєї держави (ст. 8). Якщо розслідування згідно зі ст. 8 або 9 встановить очевидну наявність катувань, проти порушника або порушників, котрі їх вчинили, повинен бути розпочатий кримінальний процес (ст. 10). Якщо встановлено, що мали місце катування або будь-який інший жорстокий вид принизливого поводження і покарання з боку офіційної особи або за її підбурюванням, потерпілий має право на компенсацію (ст. 11).

  1. Справа «Григор’єв проти України».

       Заявник стверджував, що зазнав катування з боку працівників міліції та що його засудження головним чином ґрунтувалось на його визнавальних показаннях і речових доказах, отриманих за допомогою примусу та за відсутності захисника. Також скаржився на непроведення на національному рівні ефективного розслідування його тверджень щодо катувань.

      Уряд стверджував, що заявник не може вважатися особою, яка вичерпала засоби юридичного захисту, оскільки він не оскаржив постанову прокуратури до прокуратури вищого рівня або до суду. Відповідно Уряд стверджував, що заява повинна бути відхилена як така, що була подана із запізненням.

      Заявник не погодився та зазначив, що дійсно згідно з національним законодавством він повинен був оскаржити постанову прокуратури або до прокуратури вищого рівня, або до місцевого суду. Проте він наполягав на тому, що жоден з цих засобів юридичного захисту не може вважатися ефективним, оскільки апеляційний суд області діяв як суд першої інстанції при розгляді його кримінальної справи.

       Суд визнав, що даний пункт Конвенції треба застосовувати з певною гнучкістю і без зайвого формалізму.

       При розгляді справи Суд зазначив, що після затримання заявника, лікар виявив у нього забиття грудної клітини, а також інші тілесні ушкодження, але ж висновки медичного огляду були суперечливими: з одного боку, зазначалося, що на тілі заявника «ушкоджень не виявлено», а з іншого боку, на тілі були набряки та порушена рухливість рук.

   При розгляді справи Суд дійшов висновку, що заявник зазнав жорстокого поводження, достатньо серйозного, щоб вважати його катуванням. 

    У цій справі Суд встановив, що держава-відповідач несе відповідальність за катування заявника і державні органи були зобов’язані провести розслідування щодо цього питання.

     По даній справі заявник був позбавлений ретельного та ефективного розслідування його небезпідставної заяви про те, що він зазнав катування з боку працівників міліції.

        Суд визнав цю скаргу прийнятною. Суд встановив, що первісні визнавальні показання заявника та речові докази були отримані від нього шляхом застосування до нього жорстокого поводження, яке становило катування у розумінні статті  Конвенції. Саме у цей період він зізнався у вчиненні цих злочинів та показав міліції місця зберігання зброї. Суд зазначив, що національні суди визнали ці визнавальні показання доказами у судовому провадженні.

     Суд неодноразово засуджував практику адміністративного затримання особи для забезпечення її участі у допитах в якості підозрюваного у вчиненні злочину, не забезпечуючи при цьому її процесуальних прав (див., наприклад, рішення від 28 жовтня 2010 року у справі «Леонід Лазаренко проти України» (Leonid Lazarenko v. Ukraine), заява № 22313/04, п. 54, та вищенаведене рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkaio v. Ukraine), n. 264). Крім того, Суд вже встановив, що ця проблема в Україні має системний характер (див. рішення у справі «Балицький проти України» (Balitskiy v. Ukraine), заява № 12793/03, п. 54, від 3 листопада 2011 року). Ця справа є ще одним прикладом такої проблеми. 

     Відповідно Суд дійшов висновку, що мало місце порушення Конвенції і оголосив: заяву прийнятною, постановив, що заявника було піддано катуванню, що порушує Конвенції. Заявник не вимагав жодного відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Він зазначив, що справедливий розгляд справи Судом буде достатньою справедливою сатисфакцією для нього у зв’язку з чим суд вирішив не присуджувати будь-яке відшкодування, тому як сама по собі констатація порушення є достатньою справедливою сатисфакцією для нього.

     «Клішин проти України». У справі було підтверджено наявність у заявника тілесних ушкоджень після звільнення, яких не було до його затримання, та що державою-відповідачем не було надано обґрунтованих пояснень щодо їх походження. За фактичними обставинами Клішина було затримано та, за твердженнями гр. Клішина, побито. Як стверджував    гр. Клішин, його катували з метою отримання визнавальних показань. Пысля звільнення Клішин звернувся за медичною допомогою, йому було діагностовано струс мозку та травми голови. Крім того, висновками судово-медичних експертиз, було підтверджено наявність у гр. Клішина певних ушкоджень, які могли бути завдані за тот період обставин.

           ЄСПЛ дійшов висновку, що поводження, якого зазнав заявник, є катуванням.

       Справа «Коробов проти України», де гр. Коробов стверджував, що під час тримання під вартою працівники міліції катували його із застосуванням електроструму. Медичний огляд та висновки судово-медичних експертиз підтвердили наявність у нього тілесних ушкоджень, зокрема синців та ушкодження нирок. Прокуратура неодноразово відмовляли у порушенні кримінальної справи за скаргами гр. Коробова на погане поводження, а після порушення відповідної кримінальної справи закривали її у зв’язку з відсутністю складу злочину. Відповідні постанови в подальшому скасовувались судами, а потім винесена постанова прокуратури про закриття кримінальної справи, яка була залишена без задоволення судами трьох інстанцій.

   Вищезазначене розслідування за скаргами гр. Коробова про погане поводження було визнано ЄСПЛ неефективним у зв’язку з його надмірною тривалістю (майже 8 років), неодноразовим поверненням справи на додаткову перевірку та нездійсненням важливих слідчих дій на ранньому етапі розслідування.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика