^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакти
моб. 0501603550, 0509166575
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридичні послуги надаються за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, б. 28, к. 1 (вхід з двору)

Послуги надають

                                                                                                   

Корисна інформація

Особисті немайнові права і обов'язки подружжя. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ спільного майна подружжя».

1.Особисті немайнові права і обов'язки подружжя.

  1. Дружина має право на материнство

       Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

  1. Чоловік має право на батьківство

      Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

  1. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
  2. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
  3. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища.
  4. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.
  5. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність, на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, до їх збереження, до статевих зв’язків є порушенням цього права

Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю

  1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
  2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.

Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

  1. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
  2. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

2.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ спільного майна подружжя».

     Заява  про надання особі,  яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб повинна розглядатися судом в окремому провадженні. До справи  залучаються  один  або  обоє батьки (усиновлювачі) дитини , піклувальник. Заперечення батьків (піклувальників)  не  є  підставою  для відмови в задоволенні заяви.

     Шлюб  припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим,  а також шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного  з  них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану.     Питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.    Розірвання шлюбу судом відбувається:  за наявності в подружжя спільних  неповнолітніх  дітей;  за  відсутності  згоди  одного  з подружжя на розірвання шлюбу.     У  заяві має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, чи заявляються  інші вимоги,  які  може  бути  вирішено  одночасно з позовом про розірвання шлюбу.  До заяви додаються:  свідоцтво  про реєстрацію  шлюбу,  копії  свідоцтв про народження дітей,  довідки щодо розміру заробітку та інших доходів.     Розірвання шлюбу судом за спільною  заявою  подружжя,  яке має  дітей,  провадиться в окремому провадженні у випадку,  якщо є  взаємна  згода  подружжя  щодо розірвання   шлюбу.  Суд перевіряє зміст письмових договорів,  які подружжя подає  під  час  розгляду справи про розірвання шлюбу, в якому передбачається: з ким з батьків будуть проживати діти; яку участь в житті дитини буде брати той із  батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Подружжя   подає  до  суду  також договір  про  розмір аліментів на дитину. Договір повинен бути нотаріально посвідчений.  Суд  ухвалює  рішення  про  розірвання  шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви,  якщо її не відкликано хоча  б одним із подружжя.      Позов про розірвання  шлюбу не може бути  пред'явлено  протягом  вагітності  дружини  та протягом одного року після народження дитини,  крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку,  яка містить ознаки злочину  щодо  другого  з  подружжя або дитини.  Такий позов може  бути  пред'явлено  протягом вагітності дружини,  якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою,  а також до досягнення дитиною одного року за умови,  якщо батьківство  щодо  неї  визнано  іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як  батька  дитини  виключено  із  актового запису про   народження   дитини.        Шлюб  може бути розірвано в судовому порядку лише за умови,  якщо встановлено,  що подальше  спільне  життя  подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.       Примирення  подружжя  застосовується  у  випадку  відсутності згоди  одного  з  них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду.     Шлюб може бути визнано  недійсним за  рішенням  суду  або  за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС у разі  реєстрації шлюбу  з особою,  яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;  між особами,  які є родичами прямої лінії  споріднення,  а також  між  рідними  братом  і сестрою;  особою,  яка до того була визнана   недієздатною.   У   вказаних    випадках    за    заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб.     За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним,  якщо він був зареєстрований без вільної згоди  жінки  або  чоловіка,  а також  у  разі його фіктивності.       Шлюб може бути визнано  недійсним, коли його  було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною;  двоюрідними братом  і  сестрою  чи  іншими  родичами;  з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо.        Розірвання шлюбу, здійснене в РАЦС набирає чинності з моменту видачі Свідоцтва про розірвання шлюбу, якщо на підставі рішення суду, то в день набрання чинності такого рішення.  Це правило не поширюється на випадки,  коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК.     При вирішенні спору про місце проживання дитини  належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Слід   враховувати, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років,  визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років,  - за спільною згодою батьків  та  самої  дитини,  а місце   проживання   дитини,   яка   досягла  чотирнадцяти  років, визначається нею самою.       Само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності  подружжя  на  майно,  набуте  за  час шлюбу.  Проте  розпорядження  таким  майном після розірвання шлюбу здійснюється  колишнім  подружжям  виключно  за  взаємною   згодою,  оскільки презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів вже не діє.       Вартість майна,  що підлягає поділу,  визначається за погодженням між подружжям,  а при недосягненні згоди - виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи.     Якщо шлюбним договором  змінено  передбачений  законом  режим спільної сумісної власності, то суду необхідно виходити з умов такого договору.      Вирішуючи  спори  між  подружжям  про  майно,   необхідно встановлювати  обсяг  спільно  нажитого  майна,  наявного  на  час припинення спільного ведення господарства,  з'ясовувати джерело  і час  його  придбання.  Спільною  сумісною  власністю подружжя,  що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна,  за винятком тих,  які згідно із  законом  не можуть їм належати.     Спільною сумісною власністю подружжя,  зокрема,  можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них,  продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби;  грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному,  дачно-будівельному,  гаражно-будівельному кооперативі;  грошові суми та майно,  належні подружжю  за  іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.     Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної  сумісної власності якщо за  час  шлюбу  його  цінність  істотно  збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з  подружжя  чи  їх обох.       До складу майна,  що підлягає поділу включається загальне майно подружжя,  наявне у нього на час розгляду справи,  та те, що знаходиться  у  третіх  осіб.  При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями,  що виникли  в інтересах сім'ї.     Не належить до спільної сумісної  власності  майно  одного  з подружжя,  набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але  за  кошти,  які  належали  одному  з подружжя особисто;  речі індивідуального користування,  в тому  числі  коштовності,  навіть якщо  вони  були  придбані  за  рахунок  спільних коштів подружжя; кошти,  одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала  особі,  а  також  як відшкодування завданої їй моральної шкоди;  страхові суми,  одержані за обов'язковим або  добровільним особистим  страхуванням,  якщо  страхові  внески  сплачувалися  за рахунок коштів,  що були особистою власністю  кожного  з  них.  Що стосується премії,  нагороди,  одержаних за особисті заслуги,  суд може визнати за другим з подружжя право на їх  частку,  якщо  буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.      Щодо поділу майна та отримання грошової компенсації,  то суди мають дотримуватися надання обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової  компенсації  та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.     Якщо неподільні   речі   не  можуть  бути  реально  поділені  між  ними відповідно до їх часток,  суд визнає ідеальні  частки  подружжя  в цьому  майні  без  його  реального  поділу  і  залишає  майно у їх спільній частковій власності.      Акції можуть  бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям,  якщо вони були придбані  за  їх спільні кошти.      Вклад  до   статутного   фонду   господарського товариства   не  є  об'єктом  права  спільної  сумісної  власності подружжя.     Якщо вклад до статутного фонду господарського  товариства  зроблено  за рахунок  спільного  майна  подружжя,  в  інтересах  сім'ї,  той із подружжя,  хто не є  учасником  товариства,  має  право  на  поділ одержаних доходів.     У разі  використання  одним  із  подружжя   спільних   коштів усупереч  інтересам сім’ї, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.       Майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця  не  є  об'єктом  спільної  сумісної  власності подружжя.     Інший із  подружжя  має  право  тільки  на  частку  одержаних доходів від цієї діяльності.      У випадку  коли  буде встановлено, що один із подружжя здійснив відчуження  чи  використав  майно  на  свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її  потреби  або приховав  його,  таке  майно  або  його  вартість враховується при поділі.     Якщо за  час  окремого  проживання  подружжя після фактичного припинення  шлюбних  відносин  спільне  майно  його   членами   не придбавалося,  суд може визнати особистою приватною  власністю  дружини,  чоловіка  майно, набуте  кожним  з  них  за  цей період.     При вирішенні спору про поділ  майна,  суд в  окремих  випадках  може  відступити  відзасади  рівності часток подружжя,  враховуючи обставини,  що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних  повнолітніх дітей (за умови,  що розмір аліментів, які  вони  одержують,   недостатній   для   забезпечення   їхнього фізичного,  духовного розвитку та лікування).  Під такими обставинами потрібно  розуміти  не  тільки випадки,   коли   один   із   подружжя  не  дбав  про  матеріальне забезпечення сім'ї,  приховав,  знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання,  ведення  домашнього господарства,   догляд   за  дітьми,  хвороба  тощо)  самостійного заробітку чи доходу.     Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика