^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакти
моб. 0501603550, 0509166575
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридичні послуги надаються за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, б. 28, к. 1 (вхід з двору)

Послуги надають

                                                                                                   

Корисна інформація

Регулювання трудових відносин. Законодавство про працю. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України.

1.Регулювання трудових відносин.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці: порушення принципу рівності залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності тощо. Використання примусової праці забороняється.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

2.Законодавство про працю.

        2.1. За юридичною силою основним актом трудового законодавства є Конституція України, як Основний Закон України, що має на території України найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України), а це означає, що всі інші акти трудового законодавства мають їй відповідати.

    Згідно Конститції, працівники мають право на: 1) участь у професійних спілках; 2) підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; 3) працю, що включає можливість заробляти собі на життя, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; 4) на належні, безпечні і здорові умови праці, 5) на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; 6) страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; 7) відпочинок, який забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; 8) соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     2.2. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України, де крім конституційних прав закріплено право на: 1) вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, 2) участь в управлінні підприємством, 3) звернення до суду для вирішення трудових спорів.

     2.3. Міжнародні договори про працю України, які належним чином ратифіковані в Україні.

  • Конвенція МОП «Про безробіття», де була запроваджена система безоплатних державних бюро зайнятості та встановлена система страхування на випадок безробіття.
  • Конвенція МОП «Про оплачувані відпустки», де встановлювалося право на щорічну оплачувану відпустку мінімальної тривалості, яка не повинна бути меншою 3-х робочих тижнів за один рік роботи.
  • Конвенція МОП «Про захист заробітної плати», де встановлювалася виплата зарплати тільки грішми.  
  • Конвенція МОП «Про скасування примусової праці», згідно якої забороняється застосовування примусової праці.

           2.4. Закони про працю, ухвалені Верховною Радою України з усіх питань суспільно-трудових відносин – це

  • Закон України «Про охорону праці», де передбачено, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці, тобто працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
  • Закон України «Про колективні договори та угоди», де передбачено, що колективний договір між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
  • Закон України «Про відпустки» , де передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Законом установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка та додаткова

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3) творча відпустка;

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

4) соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

  • Закон України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування ";
  • Закон України «Про оплату праці», де зазначено, що заробітна плата поділяється на основну – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) та додаткову - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і за особливі умови праці, яка виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, що вона виплачується не рідше двох разів на місяць;
  • Закон України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», яким надано право роботодавцям об'єднуватися в організації роботодавців, вільно вступати до таких організацій та виходити з них, брати участь в їх діяльності;
  • Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) »;
  • Закон України «Про зайнятість населення»;
  • Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
    • Постанови Верховної Ради України. Наприклад "Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян".
    • Укази Президента України. Наприклад затвердження указом Президента Положення про Міністерство соціальної політики України та схвалення Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020".
    • Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпорядження). Наприклад, Постанови КМУ «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», про затвердження «ПОРЯДКУ проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» та «ПОРЯДКУ обчислення середньої заробітної плати», «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
    • Нормативно-правовим актам Міністерства соціальної політики України. Наприклад, затверджені наказом Типова форма контракту з працівником.
    • Нормативно-правові акти міністерств та інших відомств у сфері праці. Наприклад, наказ Мінпраці, Мінюстом та Мінсоцзахисту населення України «Про затвердження Інструкції про  порядок ведення трудових книжок працівників».
    • Нормативно-правові акти у сфері праці уповноважених органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
    • Колективні угоди. Наприклад, Галузева угода авіаційної промисловості України;
    • Допоміжне значення в системі актів трудового законодавства надається рішенням Конституційного Суду України.

Важливий вплив на трудове законодавство України справляють постанови Пленуму Верховного Суду України, які хоча і не є актами трудового законодавства, однако надають офіційне роз’яснення щодо застосування окремих положень трудового законодавства. Наприклад, Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» 

3.Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України.

Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика