Заходи забезпечення кримінального провадження, їх види, загальні правила застосування. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасове вилучення майна. Арешт майна. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

1.Заходи забезпечення кримінального провадження, їх види, загальні правила застосування.

Видами заходів забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

4-¹) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, яка виноситься за клопотанням слідчого, прокурора, які повинні довести обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості та виправданість їх застосування,
2. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
3. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
4. Слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість отримати речі і документи без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

2.Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження для допиту чи участі в іншій процесуальній дії а також особу, яка може дати показання, що мають значення для кримінального провадження.

Слідчий суддя (досудове розслідування) чи суд (судове провадження) має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.

    Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.

   Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Особа повідомляється не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення.

Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

Стаття 140. Привід

  Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

 Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

 Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки.

   Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про здійснення приводу розглядається слідчим суддею, який перевіріє, що така особа була викликана в установленому порядку та не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення її приводу.

  Копія ухвали про здійснення приводу негайно надсилається органу, на який покладено її виконання. Їм може бути підрозділ органів Національної поліції, органів безпеки.

  Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу. Така особа зобов’язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі час у супроводі особи, яка виконує ухвалу. В разі невиконання, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування, які мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров’ю особи.

  У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

3.Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів.

  Тимчасовий доступ до речей і документів – це надання стороні кримінального провадження з боку особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких системах, без їх вилучення.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді чи суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором, зазначивши до яких речей та документів має бути здійснений тимчасовий доступ.

 Заборонено доступ до:

1) листування або іншої форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом та об’єкти, які додані до такого листування.

Після отримання клопотання слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи,з зазначенням про обов’язок збереження їх у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику Якщо існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, то клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Доступ особи до речей і документів, які становлять державну таємницю, то вона не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

 В ухвалі обов’язково зазначається розпорядження надати (забезпечити) конкретній особі такий доступ та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

 Володілець речей або документів, зобов’язаний надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів конкретній особі на підставі пред’явлення оригіналу такої ухвали. Після вилучення речей і оригіналів або копій документів, особа повинна надати опис, а на вимогу володільця вручити їй копію вилучених оригіналів документів.

 У разі невиконання такої ухвали, суд за клопотанням сторони, що таке право мала, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

 У разі якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу Національної поліції за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення.

4.Тимчасове вилучення майна.

   Тимчасове вилучення - це фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

    До такого майна належать речі, документи, гроші відносно яких можна вважати, що вони:

1) є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, його фінансування або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу.  Особа, яка затримала зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Негайно після тимчасового вилучення майна слідчий, прокурор повинен скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Особа, яка вилучила майно, зобов’язана забезпечити схоронність такого майна.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

4) у разі скасування арешту.

5.Арешт майна.

Арешт майна - це тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, до скасування такого заходу. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні,

  Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства.

Арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

  Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

   Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

  З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

 Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали. Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Скасування арешту.

1. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке розглядає слідчий суддя, суддя.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування якщо вищезазначені особи доведуть, що відпала потреба в цьому заході або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку 1)виправдання обвинуваченого, 2)закриття кримінального провадження судом, 3)якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, 4)непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, 5)залишення цивільного позову без розгляду або 6)відмови в цивільному позові.

6.Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду.
2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав особу без ухвали слідчого судді, суду зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити її про затримання та місцезнаходження затриманого.

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Також мають право затримати особу, яка порушила умови  запобіжного заходу, або не внесла кошти як заставу та не надала документа, що це підтверджує.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому 1) зрозумілою для нього мовою підстави затримання та 2)у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також 3)роз’яснити право мати захисника, 4)отримувати медичну допомогу, 5)давати пояснення, показання або 6)не говорити нічого з приводу підозри проти нього, 7)негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, де зазначаються підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання,

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо є підозри, що затримана особа може зашкодити досудовому розслідуванню, особа, яка її затримала, може здійснити таке повідомлення самостійно, але негайно.

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

  Якщо це стосується виконавців – то повідомити Міністерство юстиції України, а щодо приватних виконавцці ще й Раду приватних виконавців України.

4. Також негайно повідомляється орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Особливості затримання

1. Затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя.

Без згоди Вищої ради правосуддя допускається у разі його затримання під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

2. Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.
3. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:

1) щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування;

2) щодо інших категорій осіб (місцеві депутати, кандидат у Президенти) - органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад.