^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Злочини проти громадської безпеки, їх кваліфікуючі ознаки. Терористичний акт, втягнення у вчинення терористичного акту. Фінансування тероризму. Бандитизм та його відмінність від злочинів проти власності, скоєних організованою злочинною групою. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями».

1.Злочини проти громадської безпеки, їх кваліфікуючі ознаки.

           Злочини проти громадської безпеки – це суспільно-небезпечні, передбачені КК винні діяння (дія або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) з загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.

            Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека  це безпека від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо

                На кваліфікацію злочинів проти громадської безпеки впливає предмет, які мають бути придатними руйнувати, спричиняти тілесні ушкодження чи смерть людині, заподіювати значну матеріальну шкоду. У випадку відсутності цієї ознаки, поводження з такими предметами не може спричинити шкоду громадській безпеці.

               Об’єктивна сторона – активні дії  проти громадської безпеки. Деякі злочини мають усічені (створення злочинної організації, банди, терористичної організації чи групи тощо) або матеріальні (недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки тощо) склади. Для таких злочинів також обов’язковим є наявність причинного зв’язку між діянням та суспільно-небезпечним наслідком.

                Суб’єкт  загальний, тобто фізична осудна особа з 16 років. За бандитизм (ст. 257 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), відповідальність настає з 14-річного віку.

               Суб’єктивна сторона  характеризується умислом.

 Чотири види (групи) таких злочинів:

1) злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій (одні з них терористичний акт, бандитизм);

2) злочини, пов’язані з тероризмом (один з них фінансування тероризму);

3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (незаконне поводження із зброєю);

4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (порушення вимог пожежної безпеки¹).

2.Терористичний акт, втягнення у вчинення терористичного акту.

Стаття 258. Терористичний акт

     Терористичний акт — це застосування зброї, вчинення вибухупідпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту.

            Об’єкт злочину – громадська безпека.

             Об’єктивна сторона злочину виражається в таких формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій; створення небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків; спричинення загибелі людей; в) причиновий зв’язок між зазначеними діями та наслідками; 2) погроза вчинення зазначених дій.

             Злочин вважається закінченим, якщо мало місце застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій або виникнення загрози вчинення зазначених дій та ці дії створювали реальну небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків.

              Суб’єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом та спеціальною метою: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

             Суб’єктом терористичного акту є особа, якій до вчинення злочину виповнилося 14 років.

              Кваліфікованими видами терористичного акту є вчинення злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків.

            Особливо кваліфікованим видом  є загибель людини. Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.

            Особа звільняється від кримінальної відповідальності за діяння в частині погрози вчинення терористичного акту, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно повідомила правоохоронний орган про цей злочин, сприяла його припиненню або розкриттю, у разі якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Стаття 258-1. Втягнення у вчинення терористичного акту

          Втягнення особи – це примушування до вчинення терористичного акту шляхом обману, шантажу, уразливого стану особи, із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

          Об’єкт – громадська безпека.

          Об’єктивна сторона полягає у вчиненні хоча б однієї з таких дій, як 1) втягнення особи у вчинення терористичного акту або 2) примушування до вчинення терористичного акту.

           Способами примушування є: обман, шантаж, використання уразливого стану особи, фізичне насильство чи погроза його застосування.

           Злочин, передбачений ст. 258¹, вважається закінченим з моменту здійснення винним дій, спрямованих на втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до його вчинення, незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину.

    Суб’єкт злочину загальний – 14 років.

    Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

     Кваліфікуючими ознаками є вчинення злочину щодо 1) кількох осіб, 2) повторно, 3) за попередньою змовою групою осіб або 4) службовою особою з використанням службового становища.

3.Фінансування тероризму.

        Фінансування тероризму – це фінансове або матеріальне забезпечення окремого терориста чи терористичної групи, організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприянні вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації), -

         Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадська безпека .

         Додатковими об'єктами цього злочину є: нормальна діяльність судової влади, органів прокуратури, слідства, дізнання.

         Предметом є кошти чи інше майно.

         Об'єктивна сторона полягає у вчиненні активних дій, спрямованих на матеріальне або фінансове забезпечення: 1) окремого терориста; 2) терористичної групи (організації); 3) організації, підготовки або вчинення терористичного акту; 4) втягнення у вчинення терористичного акту; 5) публічних закликів до вчинення терористичного акту; 6) сприяння вчиненню терористичного акту; 7) створенню терористичної групи (організації).

       Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - забезпечення існування терориста, терористичної групи (організації) або забезпечення вчинення терористичного злочину.

      Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

     Кваліфікуючими ознаками злочину є: вчинення повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди (частина 2); вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі, якщо вони призвели до інших тяжких наслідків (частина 3).

      Фінансування тероризму визнається вчиненим у великому розмірі, якщо розмір матеріального забезпечення перевищує шість тисяч НМДГ, в особливо великому - 18 тисяч НМДГ.

     Особа, крім організатора або керівника терористичної групи (організації), звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про відповідну терористичну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

4.Бандитизм та його відмінність від злочинів проти власності, скоєних організованою злочинною групою.

  Бандитизм – це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі       

  Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності. При кваліфікації бандитизму слід встановлювати обов’язкові, невід’ємні ознаки такого стійкого злочинного об’єднання:1) наявність у неї декількох (трьох і більше) суб’єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність (наявність зброъ хоча б у одного); 4) загальна мета її учасників – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; 5) спосіб вчинення злочину – напад.

    Об’єкт – громадська безпека.

    Предметом бандитизму є зброя

    З об’єктивної сторони бандитизм передбачає три форми:

1) організація озброєної банди;

2) участь у банді;

3) участь у нападі, вчинюваному такою бандою.

Для кваліфікації дій за цією статтею достатньо вчинення нею хоча б одного з цих діянь (за умови, що організацію банди доведено).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, котра досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

                Відмежування. При розбої, грабежі й вимаганні немає обов’язкових ознак банди. Зокрема, відповідальність за ці злочини настає навіть за відсутності ознак співучасті, а їх вчинення за попередньою змовою групою осіб є кваліфікованими видами відповідних складів злочину. Хоча при вчиненні розбою, грабежу й вимагання організованою групою наявні кількісна ознака та ознака стійкості, як і в бандитизмі, але немає поєднання із такою іншою обов’язковою ознакою бандитизму, як, наприклад озброєність, загальна мета учасників банди — вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

                 На відміну від розбою, вчинюваного організованою групою, 1) при організації банди ніколи не буває елементу стихійності або випадковості. Банда − це більш організоване і стійке злочинне формування: її справами звичайно займаються один або кілька організаторів, попередній зговір учасників доповнюється 2)розподілом ролей (включаючи періоди між вчиненням нападів), круговою порукою, з елементами ієрархії (підлеглості й дисципліни), 3) створенням матеріального фонду для потреб банди в цілому та окремих її учасників. Також ці злочини різняться ступенем стійкості, для розбою, вчиненого групою осіб, не є обов’язковим ієрархічне підпорядкування, чіткий розподіл ролей тощо. Найважливіша відмінність є те, що 4) бандитизм  має усічений склад, і відповідно, законодавець переносить момент завершення злочину на більш ранню стадію виконання, тому бандитизм вважається вчиненим з моменту організації банди, не залежно від того чи були вчинені збройні напади чи ні. Розбій же вважається закінченим лише у випадку застосування насильства, відповідно вчинення нападу, не зважаючи на те чи мало місце заволодіння майном.

    Отже, можна зробити висновок, що розбій вчинений організованою групою і бандитизм з корисливих мотивів є окремими злочинами, які  відрізняються родовим об’єктом, метою, ступенем стійкості та озброєністю.

             Відмінність бандитизму (ст. 257 КК) від створення злочинної організації (ст. 255 КК): 1) банда, про яку йдеться у ст. 257 КК, - це організована група чи злочинна організація, тоді як у ст. 255 КК зазначено тільки про злочинну організацію; 2) обов'язковою ознакою банди є озброєність, тоді як для злочинної організації у ст. 255 КК цього не вимагається; 3) метою бандитизму є здійснення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян, тоді як метою створення злочинною організації - вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів; 4) організована група, що утворює банду, має внутрішню стійкість, а злочинна організація - додатково ще й зовнішню стійкість; 5) за вчинення бандитизму у ст. 257 КК не передбачено спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності, тоді як у ч. 2 ст. 255 КК (заохочувальній нормі) вказано про таке звільнення. 

5.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями».

     Організація вчинення  злочину  (злочинів)  може  полягати   в залученні   співучасників   усіх  видів  (виконавців,  пособників, підбурювачів,  інших  організаторів)  або  лише   одного   з   них (наприклад,  виконавців)  і  здійснюватись у формі наказу,  угоди, прохання,  підкупу,  доручення,  замовлення  тощо.  Мета  зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.     Керування підготовкою   злочину   (злочинів)   виявляється  у замовленні злочину; підшукуванні або   пристосуванні   засобів  чи  знарядь  його вчинення; залученні співучасників,  інструктуванні  їх  щодо  виконання відповідних злочинних діянь; усуненні перешкод  та інше умисне створення умов для вчинення злочину, визначенні місць  переховування  співучасників після вчинення злочину та його знарядь,  а також  предметів,  здобутих  злочинним шляхом,  тощо.      Під  організованою  групою  належить розуміти внутрішньо  стійке  об'єднання  трьох  і  більше осіб,  яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або  тільки  одного,   який   потребує   ретельної   довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її  учасниками  домовленості  про  вчинення  першого  злочину   за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.      Злочинна  організація - це внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб  або  двох  і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого  є  вчинення  тяжких  або  особливо  тяжких злочинів  чи  тільки  одного,  що  вимагає ретельної довготривалої підготовки,  або керівництво чи координація  злочинної  діяльності інших  осіб,  або  забезпечення  функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних групп.     Злочинну організацію слід вважати утвореною (створеною), якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення  першого  тяжкого  чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових  ознак  такої  організації.         Стійкість  організованої  групи  та злочинної організації полягає в ефективній протидії факторам, що можуть їх дезорганізувати: внутрішнім (наприклад,  невизнання авторитету або   наказів   керівника,  намагання  окремих  членів  об'єднання відокремитись чи вийти з нього),  зовнішнім  (недотримання правил   безпеки   щодо  дій  правоохоронних  органів,  діяльність конкурентів  по  злочинному   середовищу   тощо).     Ознаками зовнішньої  стійкості  злочинної  організації можуть бути встановлення корупційних зв'язків в органах влади,  наявність каналів   обміну   інформацією   щодо  діяльності  конкурентів  по злочинному середовищу,  створення нелегальних (тіньових) страхових фондів  та  визначення  порядку їх наповнення й використання тощо.       Ієрархічність злочинної      організації      полягає       у підпорядкованості  учасників  останньої  організатору і забезпечує певний  порядок  керування  таким  об'єднанням,  а  також   сприяє збереженню  функціональних  зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або  структурних  частин  при  здійсненні  спільної злочинної діяльності.      Суб'єктом злочину,  вчиненого організованою групою,  може  визнаватись  лише особа,  яка  є учасником такого об'єднання,  причому не тільки та, котра була одним  із  виконавців  злочину,  а  й  та,  котра  його готувала.        Бандитизм  становить  окремий різновид спільної злочинної діяльності,  специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі.       Бандою необхідно визнавати  озброєну  організовану  групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів  на  підприємства,  установи,  організації  чи  на окремих  осіб  або  одного такого нападу,  який потребує ретельної довготривалої підготовки.     Банду слід   вважати   створеною   з  моменту  досягнення  її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності  планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру .    Обов'язковими  ознаками  організації  банди  є  мета цієї діяльності - вчинення нападів - та озброєність  її  учасників  або хоча  б  одного  з  них  Організація  такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика