^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Злочини проти власності, їх кваліфікуючі ознаки та розмежування між ними. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

1.Злочини проти власності, їх кваліфікуючі ознаки та розмежування між ними.

       До злочинів проти власності відносяться:

  • крадіжка – таємне викрадення майна;
  • грабіж - відкрите викрадення чужого майна і з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;
  • розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я;
  • викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання;
  • вимагання - це вимога передачі чужого майначи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами;
  • шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обманучи зловживання довірою;
  • привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
  • заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою;
  • незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї;
  • умисне знищення або пошкодження майна;
  • умисне пошкодження об'єктів електроенергетики;
  • погроза знищення майна;
  • необережне знищення або пошкодження майна;
  • порушення обов'язків щодо охорони майна;
  • самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво;
  • придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.

         Суб'єктом злочинів крадіжка, грабіж, розбій, вимагання може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, в інших випадках, яка досягла 16-річного віку. Суб'єкт злочинів при привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем та при порушенні обов'язків щодо охорони майна  - спеціальний. Ним може бути особа, якій майно було ввірене чи перебувало в її віданні, службова особа, особа, якій доручені зберігання чи охорона чужого майна.

            Суб’єктивна сторона злочинів проти власності, переважно, характеризується умисною формою вини. Вчинення крадіжки, грабежу, викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, вимагання, шахрайства, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем супроводжується реалізацією прямого умислу та корисливого мотиву, а розбою – ще й метою заволодіння чужим майном. Корисливий мотив складається в прагненні винного протиправно використати чуже майно на свою  чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь.

          Два злочини – необережне знищення або пошкодження майна і порушення обов’язків щодо охорони майна – характеризуються необережною формою вини. 

         До кваліфікуючих ознак належить: 1) повторність; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) із заподіянням значної шкоди потерпілому; 5) у великих розмірах; 6) в особливо великих розмірах.

         Об’єктом злочинів є чуже майно, матеріальні цінності, які не належать на праві власності винному.

         Не є предметом злочинів проти власності: 1) природні багатства в їх природному стані (надра, ліс на корені, риба й інші водні тварини в природних водоймах, звірі в лісі тощо);2) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, 3) транспортні засоби ; 4) наркотичні засоби, психотропні речовини;5) офіційні чи приватні документи (паспорти або інші важливі особи­с­ті документи), що не мають грошової оцінки та манової властивості.

     З об’єктивної сторонни злочини проти власності характеризуються активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі. Бездіяльністю вирізняється такий злочин, як порушення обов'язків щодо охорони майна.

        Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій, тобто таємність викрадення. Викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні, непритомні, п'яні тощо).

         Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

         Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

         Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства зазначеного характеру, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

           Розмежування грабежу від розбою складається: при грабежу застосування насильства не є небезпечним і не спричиняє короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а при розбою - спричиняє короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження .

         Вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим.

          Вимагання є закінченим у момент пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

            Розмежування грабежу, розбою та вимагання складається з того, що при грабежі та розбої виражається намір негайного застосування насильства або погроза його застосування і вони спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування, в той час як при вимаганні насильство або погроза в його застосуванні, спрямовані на одержання майна в майбутньому.

         Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а в особливо великих розмірах - в 600 і більше разів перевищує даний мінімум.

2.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

    Предметом злочинів проти власності є майно,  яке має певну вартість  і  є  чужим для винної особи:  речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти,  цінні метали,  цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.    Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи  яке,  винна  особа вважає,  що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.      Грабіж - це відкрите викрадення чужого  майна  у  присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи,  яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.      Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити чи  усвідомлював  потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.       Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з  моменту, коли   винна  особа  вилучила  майно  і  мала  реальну  можливість розпоряджатися чи користуватися ним.      Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами  і,  незважаючи  на  це,  продовжені винною особою з метою заволодіння майном,  належить кваліфікувати як грабіж,  а  в  разі застосування насильства     чи    висловлювання    погрози    його застосування - залежно від характеру насильства чи  погрози  -  як грабіж чи розбій.       Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого  при грабежі,  слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження,  що  не  спричинило  короткочасного  розладу здоров'я  або  незначної  втрати працездатності,  а також вчинення інших  насильницьких  дій  (завдання  удару,   побоїв,   незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.        Розбій   як   злочин   проти  власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.      Розбій вважається закінченим з моменту нападу,  поєднаного із застосуванням  насильства,  небезпечного  для  життя  чи  здоров'я особи.     Вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно  чи  право  на  майно  або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні  інтереси  цих  осіб,  пошкодити чи знищити їхнє майно      Вимагання є  закінченим  злочином  з   моменту   пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно  від  досягнення  поставленої  винною особою мети.      При розмежуванні  вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того,  що при грабежі та  розбої  насильство  або  погроза  його застосування   спрямовані   на  заволодіння  майном  у  момент  їх застосування . Вимогу передати майно,  поєднану з  погрозою  застосувати  насильство  до потерпілого   або   його  близьких  родичів  у  майбутньому,  слід кваліфікувати як вимагання.      Викрадення електричної або  теплової  енергії  шляхом  її самовільного  використання  утворює  склад злочину,  якщо такими діями  завдано значної шкоди.   Самовільним вважається використання електричної або  теплової енергії  без  приладів  обліку,  самовільне  підключення  до  електричної чи теплової мережі.     Обов'язковою  ознакою  шахрайства  є  добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.      Ознака повторності відсутня,  якщо за раніше вчинений  злочин особу  було  звільнено  від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений  злочин  було  погашено  чи  знято  в установленому законом порядку.          Під проникненням  у  житло,  інше  приміщення чи сховище слід розуміти  незаконне  вторгнення  до  них  будь-яким  способом  (із застосуванням  засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману;  з використанням підроблених документів тощо або за допомогою  інших  засобів),  який  дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.       Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше  приміщення  чи сховище,  якщо  умисел  на  викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.      Під житлом  потрібно  розуміти  приміщення,  призначене   для постійного  або  тимчасового проживання людей (будинок,  квартира, дача,  номер у готелі тощо).  До житла прирівнюються також ті його частини,  в яких може зберігатися майно (балкон,  веранда,  комора тощо),  за  винятком  господарських   приміщень,   не   пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).      Під сховищем  слід  розуміти  певне   місце   чи   територію, відведені  для  постійного  чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей,  які мають засоби охорони від доступу до них  сторонніх осіб  (огорожа,  наявність охоронця,  сигналізація тощо),  а також залізничні цистерни,  контейнери,  рефрижератори,  подібні сховища тощо.      Не може  визнаватися  сховищем  неогороджена  і  така,  що не охороняється,  площа або територія,  на яку вхід сторонніх осіб  є вільним,  а  також  та,  що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад,  город,  ставок, поле тощо).      Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно,  яке було ввірене винній особі чи перебувало в  її  законному  віданні, тобто  таке  майно,  що  знаходилося в неї на законних підставах.          Заволодіння чужим  майном   шляхом   зловживання   службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого  майна  на  свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.      Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом  зловживання  службової  особи  своїм  службовим становищем може бути лише службова особа.       Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і  більше)  суб'єктами цього   злочину,  які  заздалегідь  домовилися  про  його  спільне вчинення.       Якщо група осіб за  попередньою  змовою  мала  намір  вчинити крадіжку   чи  грабіж,  а  один  з  її  учасників  застосував  або погрожував застосуванням насильства,  небезпечного  для  життя  чи здоров'я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій,  а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови,  що  вони  безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.      Дії особи,  яка безпосередньо  не  брала  участі  у  вчиненні злочину, але порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а  також яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця,  сліди  злочину  або  предмети,  здобуті злочинним шляхом,  придбати чи збути такі предмети належить кваліфікувати як співучасть у  скоєному  у  формі  пособництва       Розмір майна,  яким заволоділа винна особа  в  результаті вчинення  відповідного  злочину,  визначається лише вартістю цього майна,  яка виражається у грошовій  оцінці.  Вартість  викраденого майна  визначається  за  роздрібними  (закупівельними) цінами,  що існували  на  момент  вчинення  злочину,  а  розмір  відшкодування завданих   злочином  збитків  -  за  відповідними  цінами  на  час вирішення справи в суді.  За відсутності зазначених цін  на  майно його  вартість  може  бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.        Під  час  з'ясування матеріального становища потерпілого суди мають у кожному  конкретному  випадку  брати  до  уваги  такі обставини,  як  соціальний стан потерпілого,  його працездатність, розмір заробітної плати та інші доходи,  кількість  членів  сім'ї, наявність  на  його утриманні малолітніх,  хворих,  непрацездатних тощо.       Знаряддями злочину у справах про злочини проти власності слід вважати предмети чи технічні засоби. Зокрема,  транспортні засоби можуть бути визнані знаряддям злочину      Рішення про  конфіскацію  таких  речових  доказів  суд   може прийняти  лише  за  умови,  що  вони визнані знаряддями злочину та належать винній особі.    Цивільний позов може бути пред'явлено як під час дізнання  та досудового слідства,  так і під час судового розгляду справи,  але до початку судового слідства.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика