^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Умисне вбивство. Погроза вбивством. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

1.Умисне вбивство.

      Об'єктом злочину є життя особи.

       З об'єктивної сторони умисне вбивство передбачає наявність трьох обов'язкових ознак: 1) діяння (дія або бездіяльність), що полягає у посяганні на життя іншої людини; 2) наслідку у вигляді настання біологічної (незворотної) смерті людини; 3) причинного зв'язку між діянням і наслідком.

        Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

         Суб'єктивна сторона умисного вбивства, характеризується прямим або непрямим умислом, а у деяких випадках, крім умислу, - наявністю відповідного мотиву або мети.

За видами навмисного вбивства розрізняють:

- просте (ч. 1 ст. 115 КК);

- кваліфіковане, за вчинення якого передбачено застосування покарання як довічне позбавлення волі: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3) заручника або викраденої людини; 4) вчинене з особливою жорстокістю; 5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; 6) з корисливих мотивів; 7) з хуліганських мотивів; 8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку, 9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; 10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; 11) вчинене на замовлення; 12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст. 116-118 КК; 14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості;

- вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК);

- матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК);

- при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

2.Погроза вбивством.

Об'єктом злочину є особиста безпека особи.

З об'єктивної сторони злочин характеризується діями, які полягають у залякуванні особи тим, що винний позбавить її життя. Погроза зробити це може набувати будь-якої форми: усної, письмової, за допомогою міміки, жестів, демонстрації тощо. Крім того, погроза вбивством має сприйматися потерпілим як реальна і конкретна, тобто така, що може здійснитися. Реальність погрози з'ясовується щодо конкретної справи з урахуванням різних чинників: форма, місце, час, обстановка вираження погрози, попередні стосунки винного з потерпілим тощо. Необхідною умовою є звернення погрози до конкретної особи, в тому числі через сторонніх осіб.

Злочин є закінченим із моменту доведення погрози до відома потерпілого.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 років. 

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому не мають значення реальні плани винного, чи планував він здійснити вбивство, чи ні, винний усвідомлює, що погрожує вбивством і ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення погрози членом організованої групи, з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості

3.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

 Довічне позбавлення волі призначається лише у випадках,  спеціально  передбачених  цим Кодексом,  і  за  умови,  що  суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на  певний  строк.       При ексцесі  виконавця,  тобто  коли  один  із  співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу  злочинних  дій  і  вчинив більш   тяжкий  або  інший  злочин  (наприклад,  при  домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя),  за цей злочин  повинен  відповідати  лише  його  виконавець,  а  інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості.      4. Особа,   яка   добровільно   відмовилась   від    убивства потерпілого   або   заподіяння   шкоди   його  здоров'ю,  підлягає кримінальній відповідальності лише за умови,  що фактично  вчинене нею  діяння  містить  склад  іншого  злочину.  У  цьому  разі інші співучасники злочину несуть  відповідальність за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.           6. Під  убивством  малолітньої  дитини розуміється умисне позбавлення життя  особи,  якій  не виповнилося  14  років.  Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді,  коли винний достовірно знав,  що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.     Умисне вбивство жінки,  яка перебувала у стані вагітності кваліфікується  за  умови,  що винний завідомо знав про такий стан потерпілої.      7. Відповідальність за умисне вбивство заручника настає  за  умови,  що  потерпілий  був заручником і  винна особа це усвідомлювала.     8. Умисне   вбивство   визнається   вчиненим   з    особливою жорстокістю ,  якщо винний, позбавляючи потерпілого  життя,  усвідомлював,  що   завдає   йому особливих  фізичних  (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень,  тортур,  мордування,   мучення,   в   тому   числі   з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі,  приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань,  глумління тощо) страждань     Умисне вбивство,   вчинене   у   стані   сильного   душевного хвилювання,   або   матір'ю  своєї новонародженої дитини,  або  при  перевищенні  меж необхідної  оборони чи в разі перевищення заходів,  необхідних для затримання злочинця,  кваліфікується тільки за  цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості.      9. Як  учинене способом,  небезпечним для життя багатьох осіб , умисне вбивство кваліфікується за умови, що винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи,  усвідомлював,  що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи,  а й інших людей.  При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною.     10. Як  учинене  з корисливих  мотивів  умисне  вбивство кваліфікується в разі,  коли винний,  позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними  паперами,  майном   тощо),   одержати   чи зберегти  певні  майнові  права,  уникнути  матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину,  позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.  При цьому не має значення,  чи одержав винний ту  вигоду,  яку  бажав  одержати внаслідок  убивства,  а  також  коли  виник  корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.     Як учинене з корисливих мотивів слід кваліфікувати  й  умисне вбивство  з метою подальшого використання органів чи тканин людини в певних корисливих цілях (для трансплантації, незаконної торгівлі тощо).     11. Як умисне вбивство з хуліганських мотивів  дії  винного кваліфікуються,  коли він позбавляє  іншу  особу   життя   внаслідок   явної   неповаги   до суспільства,  нехтування  загальнолюдськими  правилами співжиття і нормами  моралі,  а  так  само  без   будь-якої   причини   чи   з використанням малозначного приводу.     Не можна кваліфікувати  як  вчинене  з  хуліганських  мотивів умисне вбивство   під  час  сварки  чи  бійки,  яку  розпочав  сам потерпілий, а так само з ревнощів,  помсти чи з інших мотивів,  що виникли на грунті особистих стосунків,  навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.      12. Відповідальність за умисне  вбивство  особи  чи  її  близького  родича  у  зв'язку   з виконанням  цією  особою  службового  або  громадського  обов'язку настає,  якщо злочин вчинено з метою не  допустити  чи  перепинити правомірну  діяльність  потерпілого  у  зв'язку  з  виконанням ним зазначеного обов'язку.  Близькі родичі - це батьки,  один із подружжя,  діти,  рідні брати і сестри,  дід, баба,  внуки.     13.   Для кваліфікації умисного вбивства як такого,  що  вчинене  з метою  приховати  інший  злочин,  не  має значення,  чи був винний причетним до злочину,  який приховується.       16. Вчиненим  за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство  вважається  тоді, коли  в позбавленні  потерпілого  життя  брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.     Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен  із  них  позбавив життя одного потерпілого,  дії кожного зі співучасників розглядаються як умисне  вбивство  двох  або  більше осіб     21. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини  слід кваліфікувати за ст. 117 КК, якщо воно вчинене під час пологів або одразу ж після них.       22. Для   відмежування   умисного   вбивства   від   умисного заподіяння  тяжкого  тілесного  ушкодження,  яке спричинило смерть потерпілого,  суди повинні ретельно досліджувати  докази. Питання  про   умисел   необхідно вирішувати  виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб,  знаряддя злочину, кількість, характер і  локалізацію  поранень  та  інших  тілесних  ушкоджень,  причини припинення злочинних дій,  поведінку  винного  і  потерпілого,  що передувала   події,   їх   стосунки.   Визначальним  при  цьому  є суб'єктивне ставлення  винного  до  наслідків  своїх   дій:   (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі  заподіяння  тяжкого  тілесного  ушкодження,  яке  спричинило смерть    потерпілого,    ставлення   винного   до   її   настання характеризується необережністю.     24. Відповідальність за вбивство   чи  заподіяння  тяжкого  тілесного  ушкодження  в  разі перевищення меж  необхідної  оборони  або   перевищення   заходів, необхідних  для  затримання  злочинця,  настає  лише за умови,  що здійснений винним  захист   явно   не   відповідав   небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.      29. Вирішуючи  цивільний  позов  у  кримінальній  справі  про відшкодування   матеріальної   чи   моральної   шкоди,  заподіяної внаслідок  смерті,  каліцтва  або   іншого   ушкодження   здоров'я потерпілого    (витрат    на   лікування,   посилене   харчування, протезування,  сторонній догляд,  поховання  тощо),  суди  повинні керуватися  відповідним  цивільним законодавством.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика