^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

1.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

  1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
  2. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за статтями Основоної частини ККУ, які чітко визначені: за умисне вбивство, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю, розбій,

Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

  1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.
  2. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 98. Види покарань

  1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

  1. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 99. Штраф

  1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
  2. До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт.

Стаття 100. Громадські та виправні роботи

  1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
  2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи.
  3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави.

Стаття 101. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах.

Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк

  1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
  2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Стаття 103. Призначення покарання

  1. При призначенні покарання неповнолітньому суд зобов’язаний зважити на обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, врахувати умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
  2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

  1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.
  2. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

  1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
  2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

  1. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті.
  2. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя

Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

  1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
  2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
  3. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

2.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

          Участь захисника в кримінальних справах щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці  до  18 років,  є  обов'язковою,  незалежно  від  того,  чи  досягли  вони повноліття на час провадження у справі. Це положення поширюється й на  випадки,  коли  особа обвинувачується у злочинах,  одні з яких вчинені нею до, а інші - після досягнення 18 років.         Здійснення захисту  неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.     Взяття під варту може застосовуватися лише у виняткових випадках, коли   це   зумовлено   тяжкістю   злочину,  а також якщо є  підстави  вважати,  що  менш  суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити  його  належної поведінки.     При  обранні запобіжного заходу враховуються стан здоров'я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан,  стосунки з батьками,  дієвість існуючого  контролю  за  його  поведінкою,  вид діяльності,  місце проживання,  дані  про  попередні  судимості,  соціальні  зв'язки, схильності,  спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій  кримінальній  справі,  наявність  факторів,   обставин   чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку.       Суд може передати  неповнолітнього  під  нагляд батьків (або одного  з  них),  опікунів,  піклувальників, а осіб,   які   виховуються   в  дитячих  установах,  -  під  нагляд адміністрації цих установ.       Суди  зобов'язаний повідомляти  про  час  і  місце розгляду справи законних представників неповнолітнього підсудного, службу у справах дітей,  підприємство, установу чи організацію,  в яких він навчався або працював. Невиконання цих вимог  закону  є  порушенням  права  на   захист   неповнолітнього підсудного і може бути підставою для скасування вироку.     Як  законні представники до участі  у  справі  допускаються  батьки,  опікуни, піклувальники  або  представники  тих  установ і організацій,  під опікою чи опікуванням яких  перебуває  неповнолітній.  Суд  вправі допустити до участі в судовому засіданні як законних представників як одного, так і обох батьків неповнолітнього підсудного.     Якщо у підсудного немає батьків,  опікунів і  піклувальників, суд  повинен  викликати  як законного представника неповнолітнього представника органу опіки і піклування.         При   розгляді  справи  про  злочин  неповнолітнього також з'ясовуються: його вік;   стан   здоров'я   та  загального  розвитку;  характеристика (ставлення до навчання,  праці,  поведінка в побуті  тощо);  умови життя і виховання (дані про сім'ю,  побутове оточення); обставини, що  негативно  впливали  на   його   виховання;   вплив   дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність,  а також його ставлення до вчиненого діяння.       Вік   неповнолітнього   підсудного    встановлюється    за документами,  в яких вказана дата його народження,  - за паспортом чи свідоцтвом про народження.  В разі  їх  відсутності  відповідні дані  можна  отримати  із  книги  реєстрації  актів громадянського стану,  довідок органів  внутрішніх  справ  за  місцем  реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо.     За відсутності  відповідних  документів  і  неможливості   їх одержання   вік   неповнолітнього  встановлюється  судово-медичною експертизою. При   визначенні   віку  мінімальною  і  максимальною кількістю років суд  приймає  рішення  виходячи  із  встановленого експертом мінімального віку.        У  випадках, коли  підсудний  не  досяг 16 років або якщо його визнано розумово відсталим,  суд може провадити допит такого неповнолітнього в присутності педагога чи лікаря.         Суди повинні  суворо  дотримуватися  принципів законності,  справедливості,  обгрунтованості  та індивідуалізації покарання, оскільки метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.     Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, є обставиною, яка пом'якшує покарання.            До  неповнолітніх  як основні  покарання можуть бути застосовані лише штраф,  громадські та виправні роботи, арешт і позбавлення волі на певний строк, а як додаткові  -  штраф  і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.                      Перелік видів покарань є вичерпним, інші   основні та   додаткові   покарання  до  неповнолітніх  не застосовуються,  навіть якщо на час  розгляду  справи  судом  вони досягли повноліття.          Штраф застосовується лише до  тих  неповнолітніх,  які мають самостійний дохід,  власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення.         Громадські роботи призначаються  неповнолітньому  у віці від 16 до 18 років (не більше ніж дві години на день) і полягають у  виконанні  ним  у  вільний  від навчання чи основної роботи час безоплатних суспільно корисних робіт,  вид яких визначають  органи місцевого самоврядування.          Виправні роботи призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років,  які  мають постійну чи тимчасову роботу за місцем роботи.           Суд у вироку визначає розмір відрахувань у дохід  держави  із  заробітку  неповнолітнього засудженого .       Арешт  застосовується до неповнолітнього,  який на момент постановлення вироку досяг 16 років.        Позбавлення   волі   на   певний   строк  є  найсуворішим покаранням,  що  може  бути  призначене  особам,  яким  на  момент вчинення  злочину  не  виповнилося  18  років.  Це  покарання  має застосовуватися  до  таких  осіб  тільки  тоді,  коли  у  суду   є переконання,  що застосування більш м'якого покарання не сприятиме виправленню   засудженого.   За  вчинення  вперше  злочину  невеликої тяжкості позбавлення волі до неповнолітнього не застосовується       При   призначенні    покарання неповнолітньому  за  сукупністю  злочинів  або  вироків  остаточне покарання у виді позбавлення волі не може  перевищувати  15  років     Довічне позбавлення волі до   особи,   котра   вчинила  злочин  у  віці  до  18  років,  не застосовується.      За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг   п'ятнадцятирічного   віку,   відповідають   його    батьки (усиновителі) чи опікуни,  якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини.  Неповнолітній віком від 15 до 18 років відповідає за заподіяну  ним шкоду на загальних підставах.  Лише в разі,  коли у нього немає на праві власності майна  або  заробітку,  достатнього для  відшкодування  заподіяної  ним  шкоди,  вона  повністю  або у відповідній частині відшкодовується його батьками  (усиновителями) чи піклувальниками.     У разі повного відшкодування неповнолітнім завданої  шкоди  і примирення  з  потерпілим  суди  мають  обговорювати  питання  про звільнення неповнолітнього від  кримінальної  відповідальності або враховувати цю обставину як таку, що пом'якшує покарання.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика