^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Адвокатура України у 1922-1931 роках. Керівні органи адвокатури та їх повноваження. Судова реформа 1922 року. Нормативні акти, що регулювали організацію та діяльність адвокатури України. Порядок набуття статусу адвоката у цей період.

1. Адвокатура України у 1922-1931 роках.

      1922 р. відбулася судова реформа, яка стосувалася організаційного оформлення адвокатури. У Положенні про судоустрій Української PCP від 16.12.1922 встановлювалася єдина система судових установ: народний і губернський суди, Верховний Суд УРСР.

   У резолюції І Всеукраїнського з'їзду працівників юстиції (січень 2012 р.) було зафіксовано, що колегії правозаступників існують при губернських відділах юстиції; оплата праці захисників проводиться за таксою, а у певних випадках громадян звільняли від оплати; встановлено недопустимість суміщення членства в колегії захисників із посадами в ЖКЮ, УНК, міліції.

      2 жовтня 1922 р. було прийнято Положення про адвокатуру Української PCP. 14 листопада 1922 р. НКЮ УРСР затвердив Інструкцію про організацію губернських колегій оборонців у кримінальних та цивільних справах, які створювалися при губернських радах народних суддів. Положення про адвокатуру визначало, хто міг стати членом колегії: це були особи, які мали практичний стаж роботи не менше двох років в органах юстиції або теоретичну і практичну підготовку, ступінь і порядок визнання якої встановлювався інструкцією НКЮ, та перелік осіб, які не могли бути членами колегії. На членів колегії оборонців покладалися певні обов'язки, на ведення справи оборонцю видавалася довіреність, за порушення накладалися дисциплінарні стягнення: попередження, догана, штраф, виключення з колегії безстроково або на певний строк. Президія колегії оборонців виконувала також чітко визначені функції.

      29 жовтня 1924 р. були затверджені Основи судоустрою СРСР і союзних республік, у яких зазначалося, що для надання юридичної допомоги населенню і судового захисту засновуються колегії правозаступників (оборонці). У червні 1925 р. в зв'язку з новим адміністративно-територіальним поділом були створені окружні суди, при яких діяли колегії захисників.

     У зв'язку зі скасуванням індивідуальної адвокатської практики здійснювалося реформування системи оплати праці захисника, вона стала визначатися відповідно до розряду адвоката. Потім була запроваджена систему госпрозрахунку, встановлювався план. Колегії було визнано юридичними особами. Замість міжрайонних колегій захисників утворювалися колегії при обласних судах.

   З часом безпосереднє керівництво колегіями захисників було покладено на Найвищий суд. Директива Нарком'юсту "Про роботу колегій захисників" була спрямована на одержавлення адвокатури.

       У новому Положенні про судоустрій було передбачено, що колегії захисників перебувають при окружних судах і діють на підставі як цього положення, так і наказів та розпоряджень НКЮ УРСР.

    Було затверджене Положення про колективні форми роботи захисників окружних колегій. У межах округу організовувався єдиний колектив захисників, куди входили всі члени колегії захисників даного округу. Юридична допомога надавалася тільки через консультації. Кожний член колегії захисників повинен був брати участь у роботі консультації на підставі правил внутрішнього розпорядку. Захист у суді член колегії захисників міг здійснювати лише за ордером юридичної консультації або президії колегії. Члени колегії мали право працювати за сумісництвом юрисконсультами. Кошти колегії складалися як із прибутків юридичної консультації, так і з інших надходжень. Члени колегії захисників одержували заробітну плату в порядку, встановленому загальними зборами й затвердженому окружним судом. Таким чином, була встановлена монополія колегій адвокатів на надання юридичної допомоги.

     З викладеного видно, що колегії адвокатів протягом багатьох років зазнавали різних перетворень, які дедалі більше підпорядковували адвокатуру державним органам, посилювали адміністрування, контроль з боку держави.

    Наказом наркома юстиції був встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень. Зокрема, розгляд дисциплінарних справ членів колегії покладався на президію обласної колегії, а скарги на її постанови мали подаватися до президії обласного суду.

    Найвищим судом було затверджено нове Положення про форми роботи юридичних консультацій. Захисникам гарантувалося 2/3 визначеної і встановленої їм тарифної ставки. Приробіток не міг перевищувати основну ставку. Зберігалося положення, що кожна юридична консультація являла собою госпрозрахункову одиницю.

2. Керівні органи адвокатури та їх повноваження.

     До керівних органів адвокатури можна віднести загальні збори колегії, та, власне, президія колегії, які обиралася загальними зборами колегії строком на один рік. Також до повноважень колегії відносилися заслуховування звіту президії, обговорення загальних питань діяльності колегії; встановлення розміру відрахування у фонд колегії та організація юридичних консультацій.

    До повноважень президії входили функції розгляду заяв про вступ у члени колегії та відрахування, нагляд і контроль за виконанням членами колегії їхніх обов’язків та накладення дисциплінарних стягнень.

     До членів колегії оборонців встановлювалися такі дисциплінарні стягнення, які могла накладати президія колегії: попередження, догана, штраф, виключення з колегії безстроково або на певний строк. Постанови в дисциплінарних справах можна було оскаржити протягом двох тижнів до президії губраднарсуду потерпілим, губернським прокурором та членом колегії, притягнутим до дисциплінарної відповідальності.

3.Судова реформа 1922 року.

    У 1922 р. відбулася судова реформа, яка стосувалася, зокрема, організаційного оформлення адвокатури. У Положенні про судоустрій Української РСР від 16 грудня 1922 р. встановлювалася єдина система судових установ: народний і губернський суди, Верховний Суд УРСР. Для забезпечення трудящим юридичної допомоги у цивільних справах та захисту в кримінальних справах при губернських судах і під наглядом цих судів діяли колегії захисників.

  1. Народний суд відправляв правосуддя в межах повітового чи міського району, ділянки. Його компетенція: більшість цивільних і кримінальних справ, за винятком справ, віднесених до компетенції губернського суду. У народному суді передбачалося колегіальне (професійний суддя і 2 народних засідателі) і одноособовий розгляд:

1) одноосібно - нескладні сімейні та адміністративні справи;

2) колегіально - всі інші.

  1. Губернський суд був адміністративно-управлінським органом по відношенню до народних судів. Він розглядав справи в касаційному порядку і найбільш важливі цивільні і кримінальні справи - по першій інстанції.
  2. Верховний Суд УРСР - найвищий судовий орган.

  Верховний суд СРСР головним чином був покликаний давати керівні роз'яснення суддям з питань загальносоюзного законодавства, розглядати законність тих чи інших постанов союзних республік з точки зору Конституції СРСР.

     У резолюції першого Всеукраїнського з’їзду працівників юстиції, який було проведено у січні 1922 р., було зафіксовано, що колегії правозаступників існують при губернських відділах юстиції; оплата праці захисників проводиться за таксою, а у певних випадках громадян звільняли від оплати; обов’язково враховувалося побажання клієнта щодо конкретного захисника чи представника; встановлено недопустимість суміщення членства в колегії захисників із посадами в НКЮ, УНК, міліції, розшуку. З’їзд доручив Наркомату юстиції розробити законопроект реформи колегій правозаступників.

4.Нормативні акти, що регулювали організацію та діяльність адвокатури України.

4.1. «Положення про адвокатуру Української РСР». У ньому йшлося про колегії захисників, однак визначення адвокатури не давалося; поняття «адвокатура» та «колегія захисників» не розмежовувалися, поняття «адвокатська таємниця» також не визначалося.

На членів колегії оборонців покладалися такі обов’язки:

  • участь у кримінальних і цивільних справах за призначенням, а також за погодженням з тими, хто до них звертався;
  • ведення справ за призначенням або за погодженням в адміністративних органах, наділених судовими правами;
  • складання паперів у судових й адміністративних справах, актів і договорів, надання усних і письмових порад;
  • обов’язкова участь у загальних зборах оборонців свого судового округу.

Положенням було встановлено такий порядок оплати праці членів колегії:

  1. підсудні в справах, у яких участь оборонців була обов’язковою, і особи, визначені спеціальною постановою суду незаможними, звільнялися від плати в кримінальних і цивільних справах;
  2. робітники державних і приватних підприємств, червоноармійці та військовослужбовці, службовці радянських установ і підприємств оплачували послуги оборонців за таксою, встановленою НКЮ;
  3. в інших випадках винагорода оборонців визначалася за взаємною згодою із заінтересованою стороною.

    На ведення справи оборонцю видавалася довіреність, засвідчена в нотаріальному порядку або шляхом усної чи письмової заяви тому судовому органу, який провадить справу. У справах осіб, які мають право оплачувати послуги оборонця за таксою, та у справах безоплатної оборони довіреність у кримінальних і цивільних справах заміняв ордер президії колегії оборонців, на підставі якого оборонець мав всі права, надані обороні за законом.

  Члени колегії зі своєї винагороди вносили у фонд колегії певне процентне відрахування, що встановлювалося НКЮ. Так, згідно з правилами про регулювання діяльності колегій захисників, затвердженими НКЮ республіки 19 грудня 1922 р., цей внесок становив 3 % з кожної плати, що надходила члену колегії.

  Положення про консультації для надання юридичної допомоги населенню (27 грудня 1922 р.), які організовували колегії оборонців, встановлювало, що завідуючого обирали строком на шість місяців загальними зборами членів даної консультації з наступним затвердженням президією колегії оборонців. Чергування кожного захисника певну кількість годин у консультації було обов’язковим. Консультація утримувалася на отримувані нею прибутки та кошти, які виділяла їй президія колегії.

4.2.«Положення про надання консультацій для надання юридичної допомоги населенню»;

4.3.«Про реорганізацію колегій захисників»;

  Була прийнята постанова «Про реорганізацію колегій захисників», якою було визнано доцільним перехід на колективні форми організації праці захисників. Передбачалось добровільне прикріплення захисників до консультацій і ліквідації приватних кабінетів. Крім того, вводився обов’язковий інститут практикантів. Після прикріплення до консультацій членам колегії захисників заборонялося займатися приватною практикою. Плата за послуги членів колегії захисників, згідно з постановою, мала вноситися до консультації й розподілятися між її членами у порядку, встановленому президією колегії. Суми оплати встановлювалися президією й затверджувалися пленумом окружного суду. За порушення такси передбачалася кримінальна відповідальність. Таким чином, в Україні відбувалася реорганізація форм роботи членів колегії захисників, перехід на колективні форми, скасування приватної адвокатської практики.

4.4.Статут про колективні форми роботи колегії захисників. Діяльність цієї колегії визначалася як професійна. Поняття «адвокатура» не вживалося;

4.5. 20 жовтня 1929 р. НКЮ затвердив Положення про колективні форми роботи колегій захисників. Цим документом приватна практика скасовувалася, встановлювався єдиний колектив захисників всіх членів колегії округу. Юридична допомога надавалася тільки через консультації, котрі могли відмовити в наданні юридичної допомоги, якщо визнавали, що її захисту домагається антисоціальний клієнт. Захист у суді здійснювався лише за ордером юридичної консультації або президії колегії, тому кількість захисників у 1929-1931 pp. суттєво скоротилася.

5.Порядок набуття статусу адвоката у цей період.

    Членами таких колегій могли бути особи, які мали не менше двох років стажу практичної роботи в органах юстиції, або відповідну теоретичну та практичну підготовку. Не могли бути членами колегії неповнолітні, особи, які не мали виборчих прав, або  перебували під слідством чи судом, , звинувачені у злочинах, за скоєння яких встановлено позбавлення волі або інше тяжке покарання; обмежені в правах за судовим вироком; особи, що перебувають під опікою; особи, виключені з колегії оборонців (тільки після трьох років з часу виключення дозволялося клопотати про поновлення членства у колегії). Члени колегії не мали права працювати в державних установах та підприємствах, за винятком перебування на виборних посадах, чи зайняття викладацькою або науковою діяльністю. У 1927 р. було запроваджено інститут стажистів (для випускників юридичних факультетів) і практикантів (для осіб, що мали дворічний трудовий стаж), строком до 1 року. Ці особи зараховувалися до складу колегії без іспиту у разі успішного виконання програми, що включала роботу в консультації, підготовку і ведення справ у суді.

    Члени колегії першого складу затверджувалися президією виконавчого комітету за поданням губернської ради народних суддів. В подальшому ж, прийом членів у колегію проводила президія колегії.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика