^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Адвокатура України у 1917-1922 роках. Організаційні форми адвокатської діяльності у цей період.

 

1. Адвокатура України у 1917-1922 роках.

За цей період була частково реформована імперська судова система, проте це ніяк не вплинуло на діяльність присяжної та приватної адвокатури.

     Із становленням радянського режиму, почала і змінюватися діяльність адвокатів на території України. Адвокатура вважалася буржуазним інститутом, що обумовило її послідуючу докорінну зміну. Декретом «Про суд» № 1 від 24 листопада 1917 р. присяжну адвокатуру було скасовано, без будь-якої заміни. Здійснювати представництво в суді дозволялося кожному, хто мав громадянські права. Тобто адвокатура ставала зовсім вільною професією, як це було до реформи 1864 р. Такою непідготовленою, непродуманою «реформою» було завдано шкоди адвокатурі, правам людини, яку фактично не захищали професійно.

     4 січня 1918 р. Народний Секретаріат прийняв постанову «Про введення народного суду». Цим документом було скасовано присяжну та приватну адвокатуру. Встановлювалося, що громадяни, які досягли 18 років, можуть бути захисниками. Однак згодом, у лютому 1918 р., Центральна Рада поновила присяжну і приватну адвокатуру, яку через рік знову ліквідували.

В 1919 році Совнарком УРСР затвердив тимчасове положення «Про народні суди та революційні трибунали СРСР», згідно з якими, при судах та трибуналах створювалися колегії правозаступників, які зараховувалися на державну службу та отримували заробітну плату. Вони формувалися виконкомами (у повітах) та міськими радами (у містах) із складу осіб, які відповідали вимогам до виборців. До колегій здебільшого приймали за партійною ознакою. Її члени зараховувалися на державну службу та отримували заробітну плату.

Члени колегії правозаступників обов’язково залучалися як захисники обвинувачених у кримінальних справах, котрі розглядалися з участю шести народних засідателів. Захисниками й представниками сторін виступали також близькі родичі, працівники державних установ, члени громадських організацій (Положення про народний суд УРСР від 26 жовтня 1920 р.).

Обов’язкова участь захисника забезпечувалася в усіх справах, що були підсудними революційним трибуналам, а на попередньому слідстві це питання вирішував слідчий. Захисники і представники в судах призначалися за пропозицією суду міськрадами депутатів або повітових виконкомів, також могли примусово залучатися колишні присяжні повірені.

   Постановою РНК УРСР «Про встановлення зборів у доход республіки по НКЮ» (18 жовтня 1921 р.) обумовлювалася оплата за юридичну допомогу та участь правозаступника в судовому процесі. Незаможні особи звільнялися від оплати за отриману ними юридичну допомогу, надання якої забезпечували 192 спеціально створені бюро.

    Розпочиналася кампанія прийняття до складу колегій здебільшого за партійною ознакою, щоб встановити контроль комуністів за діяльністю корпорації із середини, а тому значна частина нового поповнення адвокатури за політичною ознакою здебільшого займала керівні пости і не займалася адвокатською діяльністю. З публікацій у пресі відомо, що на початку 20-х років значну частину колегій складали люди без юридичної освіти й навіть зовсім неосвічені, проте віддані справі революції.

    Лише в жовтні 1922 року у зв'язку із запровадженням радянською владою нової економічної політики та з відродженням в Україні певних приватних правовідносин, які об'єктивно вимагали від радянської влади забезпечення певною мірою приватних прав та інтересів суб'єктів цих правовідносин, знов було здійснено відновлення інституту адвокатури. Положення про адвокатуру, затверджене 26 травня 1922 р., визначало адвокатуру як самоврядну організацію, покликану надавати юридичну допомогу населенню. Так, 2 жовтня 1922 року ЦВК України затвердив Положення про адвокатуру УРСР, відповідно до якого були створені губернські колегії захисників у кримінальних і цивільних справах з певними правами на самоврядування. В цей час осіб, які виконували функції захисників, називали оборонцями. Ними могли бути особи, не менш як з 2-річним стажем роботи в органах радянської юстиції, а ступінь підготовки до цієї роботи у таких осіб перевірявся самим Нарком'юстом. Члени колегії захисників першого скликання підбиралися губернськими відділами юстиції з подальшим затвердженням їх губернськими виконавськими комітетами. Надалі право прийому нових членів надавалося президії колегії захисників. Президія губісполкома мала право відведення прийнятих нових членів колегії. Члени колегії захисників не мали права посідати посади в державних установах і підприємствах, за винятком осіб, що посідають державні посади по виборах, професорів і викладачів юридичних наук.

2. Організаційні форми адвокатської діяльності у цей період.

          Щодо організаційних форм діяльності адвокатури, то вони теж кілька разів зазнавали змін. Положення про народний суд (1918 р.) встановлювало, що при виконкомах повітів і губернських Рад повинні формуватися колегії захисників. Але нове Положення про народний суд від 21 жовтня 1920 р. скасувало колегії правозаступників і встановило нову форму судового захисту. Здійснення захисту розглядалося як суспільна повинність всіх громадян, здатних виконувати цей обов'язок у віці старше 18 років. Так тривало до 2 жовтня 1922 року поки ЦВК України не затвердив Положення про адвокатуру УРСР, відповідно до якого були створені губернські колегії захисників у кримінальних і цивільних справах з певними правами на самоврядування. Така форма організації захисту проіснувала до судово-правової реформи 1922 - 1924 рр.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика