^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Судова реформа 1864 року в Росії. Присяжні повірені в Україні. Повноваження Рад присяжних повірених. Принципи організації та діяльності адвокатури у 1864-1917 роках. Найбільш відомі адвокати цього періоду.

 

1. Судова реформа 1864 року в Росії.

      В 1860-70 роках Олександром Другим було проведено ряд реформ, серед яких була і так звана судова реформа 1864 року, яка докорінно змінила всю систему правосуддя Російської імперії, в складі якої були того часу і українські землі. Власне судова реформа 1864 року пов’язана із прийняттям «Судових статутів», які ввели принцип незалежності та незмінності суддів, видокремили попередні слідство від поліцейського розшуку та від прокуратури, забезпечили змагальність судового процесу, повністю зрівняв в правах сторони обвинувачення та захисту. Головною ж складовою судової реформи було започаткування суду присяжних та створення вільної, відокремленої від держави, адвокатури.

     Судова влада отримала повну самостійність, спрощено судову система, створено систему судових інстанцій, введено існування загального і рівного для всіх суду, проголошено і закріплено право обвинуваченого на захист, розроблено заходи щодо суддівського складу, запроваджено суд присяжних, мирові судді, при окружних судах і судових палатах функціонували судові слідчі, судові пристави, прокурори і ради присяжних повірених.

      Позитивними стали нововведення щодо широкої участі громадян у відправленні правосуддя — суд присяжних, мирові судді, введення гласного, змагального і усного процесу, замість таємного і письмового. Ці прогресивні на той час зміни у правосудді вимагали створення присяжної адвокатури.

      Вперше діяльність адвокатури була врегульована «Судовими статутами», затвердженими 20 листопада 1864 р., пізніше — у 1874 та 1889 рр. законами вносилися зміни щодо її організації.

    Вже з кінця 70-х років запроваджувалися обмеження адвокатури, скорочення професійних прав адвокатів, контроль адвокатської діяльності, внесення змін до законодавства. Зокрема, у 1874 р. з’явилося розпорядження про тимчасове припинення організації рад присяжних повірених з переданням їхніх функцій окружним судам, було зупинено створення відділень рад присяжних повірених.

       Статтею 406-1 Судових статутів встановлювалося, що жінки не можуть одержати звання приватного повіреного в судових справах.

 2. Присяжні повірені в Україні.

        Присяжними повіреними в цей період могли стати особи, яким виповнилося 25 років, і які мало вищу освіту та п’ять років судової практики в якості чиновника судового відомства, або помічника присяжного повіреного. Особи, які виявили бажання стати присяжними повіреними, повинні були звернутися до відповідної ради присяжних повірених з наданням необхідних документів. Особа, яку прийнято до складу присяжних повірених, отримувала свідоцтво та складала присягу.

       Згідно зі Статутами, повірені поділялися на присяжних і приватних повірених. Відповідно до ст. 353 Судових статутів присяжні повірені знаходилися при судових місцях для заняття справами за вибором і дорученням позовників, обвинувачених та інших осіб, що беруть участь у справі, а також за призначенням в окремих випадках радою присяжних повірених і голів судових місць.

         Щоб набути статус присяжного повіреного, така особа повинна була звернутися до ради присяжних повірених, отримати свідоцтво, приведена до присяги та її приписки, внесена судовою палатою (на підставі рішення ради) до списку присяжних повірених округу та публікації в офіційній пресі для загального відома про прийняття.

          Присяжні повірені організовували свою діяльність на засадах самоврядування.

     Громадянам не заборонялося мати в одній і тій самій справі кількох присяжних повірених. Останнім не дозволялося бути одночасно повіреним обох сторін, які сперечаються, і переходити в одній і тій самій справі від однієї сторони до іншої.

       Присяжні повірені не мали права захищати в суді інтереси своїх рідних, не могли діяти в суді в ролі повіреного проти своїх батьків, дружини, дітей, рідних братів, сестер, дядьків і двоюрідних братів та сестер.

       Приватні повірені могли виступати лише в тих судах, до яких вони були приписані і які, відповідно, здійснювали нагляд за їхньою діяльністю. Вони мали недостатню професійну підготовку.

     Відмінність присяжних повірених від приватних полягала також у тому, що присяжні повірені зберігали право представляти інтереси у всіх судах Російської імперії, а приватні могли виступати тільки в судах, які видали їм такий дозвіл.

3. Повноваження Рад присяжних повірених.

      Ради присяжних повірених в Україні були започатковані в Харкові, Києві та Одесі в 1904 році. До їх повноважень відносилися:

- включення осіб, які виявили бажання стати  присяжними повіреними, до списку таких осіб, або їх виключення з такого списку;

- розгляд скарг на дії присяжних повірених та спостерігання за виконання ними законів, правил та взятих на себе зобов’язань;

- видача повіреним свідоцтв, що вони не піддавалися осуду з боку ради;

- призначення повірених за чергою для здійснення судового представництва на безоплатній основі;

- визначення розміру винагороди в разі спору з цього приводу між повіреним та довірителем;

- визначення стягнення за порушення повіреними правил, законів та зобов’язань.

           Самі ради започатковувалися при судових палатах округів. Голова ради та його заступник обиралися самими присяжними повіреними.

           Рада присяжних повірених мала право карати їх за порушення прийнятих ними на себе обов’язків:
1. попередженнями;

2. доганами;

3. забороною виконувати обов’язки повіреного протягом визначеного радою строку, проте не більше одного року;

4. виключенням з числа присяжних повірених;

5. відданням до кримінального суду у випадках особливо важливих.

      Стягнення не могло застосовуватися без попередньої вимоги від обвинуваченого пояснень, а при їх неподанні у призначений термін без поважних причин — виносилося на підставі наявних у ради відомостей. Рішення ради можна було оскаржувати до судової палати в двотижневий термін.

4. Принципи організації та діяльності

адвокатури у 1864-1917 роках.

-       самостійність (відокремленість від держави);

-       право обвинуваченого на захист;

-       принцип самоврядування (створення Ради присяжних повірених);

-       демократизму;

-       територіальності (Присяжні повірені обирали місце проживання в одному з міст округу судової палати, до якої були приписані);

-       змагальність судового процесу;

-       рівність прав обвинувачення та захисту.

 

5. Найбільш відомі адвокати цього періоду.

                До найбільш відомих адвокатів цього часу можна віднести Плевако, Спасовича, Карабчевський, Андрієвський, Урусов та Пороховщиков (Сергеїч). 

М. В. Жученко — голова (1840-1880 рр.), С. Ф. Морошкін (1844-1900 рр.) — заступник; членами ради обрали — О. М. Зайцева, І. Я. Китова, М. Г. Барсука, О. С. Лебедєва і Ф. М. Космачова.
                 Сергій Федорович Морошкін майже двадцять років займався адвокатською діяльністю, очолював Раду присяжних повірених. У 1887 р. міністр юстиції запропонував Сергію Федоровичу місце члена Харківської судової палати.

           Осип Якович Пергамент отримав освіту в Одесі та в Дрезденській гімназії, вступив до Новоросійського університету на фізико-математичний факультет, однак кар’єра професора не відбулася і він обрав адвокатську діяльність. Мав блискучі здібності, його називали одеським Златоустом. Відомий політичний і громадський діяч, був лідером кадетської партії. Брав участь у політичних процесах, виступав захисником в найгучніших судових справах. Вагомим є його внесок у наукову діяльність. Особливе значення для адвокатів має книга О. Я. Пергамента «Общественные задачи адвокатуры».

                 Ці процеси зумовили перегляд демократичних положень судової реформи 1864 р. Уже з кінця 70-х років обмежено повноваження адвокатури, скорочено професійних прав адвокатів, контроль адвокатської діяльності, внесено зміни до законодавства, зокрема відмовлено жінкам у праві одержання звання приватного повіреного в судових справах (ст. 406-1 Судових статутів), євреям - у прийнятті до адвокатури (Указ 1889 року).


Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика