^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Створення професійної адвокатури в Україні, формування поняття "адвокат". Пам'ятки права XIV-XVI століть. Вимоги до осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю у цей період.

 

1.Створення професійної адвокатури в Україні, формування поняття "адвокат".

            Формування професійної адвокатури та, власне, перше виникнення такого поняття як «адвокат», відбулося у польсько-литовську епоху, за часів існування Речи Посполитої. За цих часів велика частина сучасної України перебувала під її владою.

   У Литовському статуті, сформованому на основі Руської правди та Магдебурзського права, були встановлені принципи судового захисту. Власне, поняття «адвокат» цей документ ще не містив. Цей термін офіційно з’явився дещо пізніше, у пам’ятці права «Права, за якими судиться малоросійський народ». До цього часу термін «адвокат» або «адвокатус» починає вживатися, проте він відноситься виключно до адміністративних урядовців.

    Що стосується Литовського статуту, то в ньому вживався термін «прокуратор» або «речник», який вживався відносно юристів, які здійснювали судове представництво в якості представника сторони або його помічника. Його повноваження підтверджувались відповідним письмовим документом.

    Литовський статут вперше закріпив і поняття адвокатської таємниці. В статуті чітко було зазначено, що коли прокуратор намагався передати інформацію протилежній стороні та стати її захисником, то він втрачав право на судову практику.

2. Пам'ятки права XIV-XVI століть.

Усі три Литовські Статути (1529, 1566, 1588) встановлювали умови, за яких особа допускалася до виконання обов'язків прокуратора в судах. За першим Литовським Статутом, заборонялося, щоб прокуратором був іноземець, а захисником могла бути кожна вільна людина, за винятком духовних осіб та судового персоналу замкових і земських судів.

У третьому Литовському Статуті (1588) встановлено обов'язки прокуратора: він не міг відмовитися від ведення справ убогих людей, вдів, сиріт, інакше його позбавляли практики в цій місцевості, за нез'явлення до суду без поважних причин до нього могла бути застосована смертна кара, для тих, хто не міг себе захищати, спеціально передбачали урядового захисника.

21 пункт глави VIII проекту українського кодексу "Права, по которым судится малороссийский народ" (1743) присвячено адвокатурі: вперше вжито термін "адвокат" або "повірений", яким називають того, хто в чужій справі за дорученням чиїмось, замість нього в суді "обстоюет, ответствует й расправляется"; головний обов'язок адвокатів - допомога ближнім і служіння справедливості, наголошувалося на обов'язку адвоката сумлінно діяти у справах вдів, сиріт, незаможних; передбачено обов'язок реєстрації адвокатів у судах, де вони виявляють бажання працювати; запроваджено присягу відповідного змісту.

3. Вимоги до осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю у цей період.

Особливі вимоги висувалися до тих, хто міг стати адвокатом — це чоловіки, повнолітні, християни, розумово й фізично здорові, світського стану. Діяльність адвоката оплачувалася. У разі завдання шкоди підзахисному умисним порушенням своїх обов’язків, адвокат відшкодовував її у подвійному розмірі та позбавлявся права займатися адвокатською практикою, його могли заарештувати або піддати тілесним покаранням.

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика