^наверх

header

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

Юридические услуги в городе Сумы и области.


Контакты
моб. 0501603550, 0681858919
e-mail: vivat.sumy@gmail.com

Юридическая консультация Толмачёвых.

Юридические услуги предоставляются по адресу: г. Сумы, ул. Набережная р. Стрелки, д. 28, к. 1 (вход со двора)

Походження та історичний шлях світової адвокатури. Адвокатура і судові оратори Стародавньої Греції та Риму. Друковані пам'ятки видатних адвокатів цих країн про адвокатські професії та ораторське мистецтво.

1. Походження та історичний шлях світової адвокатури.

Походження адвокатури.  Коли у племенах або між ними виникали суперечки і їх врегулювання потребувало від вождя племені виконання функцій, подібних до правосуддя. Знаходилися радники вождя, котрі інформували його про суть конфлікту, надавали йому поради щодо врегулювання ситуації, прийняття рішення. Одночасно з’явилась і потреба у захисті, який здійснювали батьки або друзі, так звана родинна адвокатура. Особи, які професійно займалися правозахистом, з’явилися значно пізніше, коли звичаєве право замінювалося писаними законами.

           Спочатку правосуддя справляла, як правило, одна людина - голова племені. І по мірі того, як поступово ускладнюється політична організація через об'єднання декількох племен під владою однієї людини - вождя, здійснення правосуддя стає не під силу одній особі. Таким чином ставала необхідність у створенні окремих судових органів. Щоправда, це сама проста форма адвокатури, коли адвокатом є не особа, яка професійно займається діяльністю з надання правових порад, захисту від обвинувачення. Адвокатами є сусіди, друзі, родичі, співмешканці, а в особливості ті, які відомі як гарні оратори. Саме гарні оратори серед них і є примітивними адвокатами за професією, прообразами адвокатів, якими ми їх уявляємо.

 2. Адвокатура і судові оратори Стародавньої Греції та Риму.

Тобто зробимо висновок, що прообразами адвокатів в Стародавній Греції були логографи, а пізніше - ритори та софісти.

Серед учасників судових процесів, окрім логографів або софістів (риторів), можна виділити прагматиків, які були знавцями права та займалися поданням ораторам необхідних юридичних даних; синегорів, які приймали участь в процесі на стороні обвинувачення (прообраз прокуратури); параклети, які звеличували моральні якості підзахисного.

Серед відомих грецьких ораторів тих часів можна згадати Антифана, Лізія та Демосфена.

Відомий оратор Греції Антифан (V ст. до н. е.) — першим присвятив себе практиці та навчанню судового красномовства, але обмежувався професією логографа. Він найбільше виявляв свій талант у судових процесах про вбивства. Антифан першим застосував методику підготовки загальної побудови промови, що давало можливість наповнювати написану ним «канву» конкретними фактами і застосовувати її у будь-якій справі.

Найбільш відомим логографом був Лізій. Він почав застосовувати мову просту і доступну кожному, зрікся імпровізацій, пристосовував свою мову до особистих рис кожного свого клієнта, намагався думати, відчувати, поводитися як той, і у такий спосіб вкладав природний зміст у промову свого клієнта, який завдяки цьому виглядав більш природно і справляв належне враження на суддів.

Ісей (поч. ІV ст. до н. е.) — логограф і юрисконсульт. На відміну від багатьох він був відомим юристом в Афінах, вчителем Демосфена. Характерним для Ісея було постійне старання якнайкраще захистити інтереси клієнта. Особливих успіхів він досяг у веденні процесів про спадкування.

Демосфен (384-322 рр. до н. е.) — грецький оратор і політик, один з найвидатніших представників грецької риторики. Залишившись в дитинстві без батька, він був вимушений відстоювати свої права в суді, а отже, навчався красномовству у Ісея. Двадцятирічною молодою людиною він виграв у суді процес щодо повернення йому батьківського майна. Ставши логографом, він складав не тільки судові промови, а й політичні. Визнанням заслуг Демосфена у політичній діяльності було нагородження його золотим вінком. Демосфен їм відповів відомою промовою «Про вінок», в якій фактично розповів про своє життя і діяльність на благо держави.

Адвокатура і судові оратори Стародавнього Риму.  Судове представництво діяло у формі патронату. Патронат був превілеєм патриціїв, які знали закон і процес, та вели справи своїх підопічних без будь-якої винагороди. 

Із розвитком римської держави, патронат розпався, і вивчення права стало можливе для кожного. І тоді розвиток юридичної професії пішло двома шляхами. 

Особи, які не були наділені красномовством, зайнялись лише наданням юридичних порад. Їх називали юрисконсультами. Вони займалися наданням юридичних порад, брали участь в укладенні договорів та підтриманням на суді адвокатів, які не завжди були ґрунтовно знайомі із правом. Юрисконсультами були, як правило, патриції,.

Особи ж, які, навпаки, були наділені красномовством, зайнялись судовим представництвом і називалися патронами. Патрони переймалися не стільки отриманням юридичних знань, скільки вивченням красномовства. Тому багато із них зверталися за юридичними порадами до юрисконсультів. Що стосується адвокатів, то під цією назвою розумілися родичі, друзі сторони в судому процесі, які приходили разом із нею і давали їй поради, або лише виражали підтримку своєю присутністю. Також, окрім адвокатів, було багато дуже цікавих учасників судового процесу. Так, існував інститут хвалителів, які говорили під час судового процесу про заслуги та досягнення підсудного; нагадувачів, які підказували оратору юридичні положення; замедлювачі, задача яких полягала у веденні промови під час відпочинку головного оратора; законники - нижча ланка юрисконсультів. Проте тільки патрони були адвокатами в повному розумінні цього слова.

Адвокатом міг бути кожен, юридичних знань не вимагалося, бо це було прерогативою юрисконсультів — особливих повірених, які складали подання, записки з питань права, але котрі не виступали особисто на підтримку своєї думки в суді. Таким чином, професія адвоката була широко доступною для усіх, хто мав намір досягти популярності, здобути славу громадського діяча.

Адвокатський гонорар (гроші, подарунки) був заборонений у Римі. Однак нагорода вимірювалася іншим — визнанням, відомістю, громадськими посадами; багато хто з адвокатів досягав високих громадських посад, продовжуючи адвокатську діяльність.

Основу адвокатської професії в Римі становило вміння адвокатів складати і проголошувати судові промови.

Ораторське мистецтво поступово втратило свою важливість, а промови адвокатів ставали більш конкретними, побудованими не на театральності й ораторських прийомах, а на застосуванні права. Адвокатура віднайшла організаційні форми своєї діяльності.

Відомими судовими ораторами Стародавнього Риму були Катон, Красс та Антоній, Гортензій, Пліній молодший, а також, звісно, Цицерон. 

Катон був першим у Римі, хто приділив увагу красномовству і досяг у цьому вершин, саме він вперше визначив завдання красномовства, заявивши, що оратор повинен прагнути досконалості в мистецтві і мати на меті тільки загальне благо. Катона називали батьком латинського красномовства.

Вирізнялися блискучі судові оратори Красс і Антоній, адвокати, для яких не існувало  нічого важливішого за їхніх клієнтів. Красс був більш відомий як політичний оратор.

Гортензій —Він першим розпочав застосовувати прийоми побудови промови, методи аналізу доказів, що робило його виступи блискучими, доказовими, особливо впливовими на слухачів.

          Пліній молодший, відомий адвокат, який демонстрував чесність і безкорисливість. Згодом він розчарувався в адвокатській діяльності і відійшов від практики.

Особливе місце в історії належить видатному оратору, адвокату, письменнику та державному діячу Марку Тулію Цицерону (106–43 рр. до н. е.). Своїми захисними та обвинувальними промовами, літературними творами він захищав ідеали свободи. Відомі промови проти Катіліни сприяли попередженню підпалу Риму, а судова промова на захист грецького поета Авла Ліцінія Архія зупинила незаконне позбавлення його громадянських прав.

 3. Друковані пам'ятки видатних адвокатів цих країн

про адвокатські професії та ораторське мистецтво.

Цицерон – діалоги «Про закони». Він пише про справедливий закон для всіх, тому як всі рівні перед законом. Цицерон віддає перевагу неписаному закону, в основу якого поклав доброчесну поведінку кожного громадянина. Також він написав «Про державу», трактат «Про оратора», «Про обов’язки», «Тускуланські бесіди». Це в основному моральні міркування в діалогах про те, що найбільше турбує людину в його житті, робить її вразливою, про презирство до смерті, подолання болю, розраду в горі, пристрасті.

Демосфен – промова «Про вінок»

Copyrigcht © 2015 Юридическая консультация Толмачевых
Яндекс.Метрика